Божий автобус в пустелі

Май 30 • Нашим детям • 805 Просмотров • Комментарии к записи Божий автобус в пустелі отключены

GD Star Rating
loading...

Задовго до того, як люди винайшли легкові і вантажні машини, Бог створив транспортний засіб — автобус, що не має потреби у виправленнях і вдосконаленнях. Для пересування пустелями світу цьому транспортному засобу не потрібні широке шосе або дороге пальне. Він може нести майже півтони вантажу, не перегріваючись у спеку, що часто трапляється з легковими і вантажними автівками!

Цим живим засобом пересування є дивний і чудесний ВЕРБЛЮД. Протягом тисяч років жителі південних країн і пустель покладалися на своїх вірних верблюдів, як сьогодні люди покладаються на свої легкові і вантажні машини для пересування вантажів з місця на місце.

Верблюд не тільки може, але й хоче носити надважкі вантажі, роблячи це за допомогою дуже дешевого пального… набагато дешевшого від нинішнього бензину, необхідного для заправлення автомобілів. На відміну від інших тварин, верблюду не потрібні ні трава, ні зерно. Для поповнення «палива» у своєму «моторі» він їсть буквально все, що попадає йому на очі. Він їсть колючі кактуси і хмиз, а якщо господар не вгледів — то і старі намети чи шкіряні сідла. Він би, напевно, волів щипати зелену травичку, але її просто немає в пустелі. Отож, йому доводиться їсти все, що трапляється…

І саме тому, що бідному верблюду доводиться їсти колючі кактуси і хмиз, Бог дав йому товсті, шкірясті губи і таку ж внутрішність рота. Завдяки цьому верблюд вільно може харчуватися колючками і сушняком, не проливаючи при цьому гірких сліз від такого жалюгідного меню.

Бог оснастив верблюда й іншими пристосуваннями для важкого життя в пустелі. Наприклад, Він дав йому широченні ступні, за допомогою яких тварина може легко пересуватися пустельними пісками. Ці широкі копита не грузнуть у піску, як грузнуть маленькі та вузенькі. Уявіть, як важко було б верблюдові пересуватися по піску на маленьких копитцях, що провалювалися б у пісок при кожному кроці! Він ніколи б не зміг перетнути навіть невеличку пустелю.

Бог не робив помилок при створенні жодної тварини, у тому числі й верблюда. Йому Він дав саме такі ноги, які потрібні для подолання нескінченних відстаней пісками пустелі. До того ж на ногах верблюд має товсті спеціальні «підкладки». Для чого ж, на ваш погляд, Бог дав верблюдові їх? Упевнена, що ви вже здогадалися. Бог потурбувався про те, щоб його вірна, роботяща тварина не попекла ніг об гарячий пісок.  Подушки пом’якшують крок, і ногам верблюда зручніше ступати по розпеченому піску день за днем, тиждень за тижнем… і так щороку.

Однак Бог не зупинився тільки на ногах верблюда у Своїй турботі про цю тварину! Він продовжував розвивати Свій ретельний дизайн аж самих вій верблюда! Так, навіть вії у цієї тварини особливі. Вони дуже довгі та густі, а також ростуть аж у два ряди! Однак Бог дав верблюдові такі вії не для краси (щодо краси, то тут верблюд не претендує на пальму першості). У них інше призначення — вони повинні охороняти очі тварини від піску, що здіймає вітер. Тільки уявіть, як боляче було б очам верблюда без цього захисту!

Але незважаючи на такий захист вій, Бог дав верблюдові ще і додатковий захист, щоб піщинки не потрапляли в очі: подвійні повіки! Зовнішнє віко звичайне, але те, що під нею, — особливе. Воно змітає з поверхні ока будь–яку випадкову піщинку, що прослизнула між густими віями верблюжих очей.

Щось подібне Бог зробив і з вухами верблюда для захисту від літаючого в повітрі піску. Вхід у його вуха захищений густими довгими волосинками. Також верблюд має здатність затискати свої ніздрі, щоб не пропустити пісок у легені.

Ще одне пристосування до пустелі у верблюда — це його горб. Бог не створив його просто з метою запровадження якогось нововведення в дизайні верблюда. Насправді горб має дуже важливе призначення.

У інших тварин шар жиру розподілений по всьому тілу під шкірою, але Бог знав, що верблюду буде від такого шару під шкірою буде дуже спекотно. Тому Він зібрав увесь жир верблюда в одне місце — на його спині! Він склав його в один великий «пакет», який ми називаємо горбом. Без підшкірного жиру на всьому тілі верблюду набагато прохолодніше!

Цікаво,що у деяких верблюдів на спині по два таких «пакети–горби». Горб служить йому просто сховищем для усього його тілесного жиру і сягає іноді 45 кг!

Цей жир і є пальним для верблюда під час його пересування голими і безводними пустелями, де він може кілька днів (а то й тижнів) не знайти ніякої їжі. Тіло споживає поступово запас «палива», який тварина несе у своєму «бензиновому баку» у вигляді горбів на спині.

Наприкінці подорожі «бензиновий бак» верблюда майже порожній. Він стає м’яким і в’ялим, падаючим на один бік, тому що запас у ньому був майже витрачений. Але як тільки верблюд знову добре поїсть, його горб стає високим і твердим, і він готовий знову вирушати у подорож. Отже, горб потрібен верблюдові не для збереження води (як деякі вважають), а для збереження жиру, який має для тварини значення палива.

Що ж стосується води, то верблюди можуть обходитися без неї декілька днів — і навіть до трьох тижнів! Ні, у них немає сховища води в тілі, але вони виробляють її із запасеного жиру.

З іншого боку, Бог створив тіло верблюда таким чином, що він вживає дуже мало води. Верблюди вміло заощаджують воду, тож їм вистачає в пустелі навіть найменшої кількості води. Тіло верблюда не витрачає воду надаремно! Ці тварини мало пітніють, не маючи шару підшкірного жиру. Шерсть охороняє їх від променів палючого сонця і не пропускає піт через шкіру назовні.

Крім того, коли верблюд довго живе без води, він втрачає до 100 кг ваги, а коли знову починає пити, то випиває повну ванну води (чи навіть більше) і покірно приступає до виконання своєї ролі «автобуса пустелі».

Створивши верблюда, Бог дарував світові справді унікальну тварину! Цей «засіб пересування», який Він ретельно спроектував і зробив, носить тяжкі вантажі і ходить по розпеченій пустелі, де жодна інша тварина не могла б вижити. Верблюди існують на найжалюгіднішій дієті з колючок кактусів і хмизу, старих наметів і шкіряних сідел — і при всьому цьому, незважаючи на таке з ними поводження, підносять своєму господарю чудовий подарунок! Який подарунок? Мами–верблюдиці дають своїм власникам молоко — точнісінько як корови в інших частинах світу! І з цього молока можна робити чудовий, смачний сир! А верблюжа шерсть — найміцніша і найтепліша у світі!

Справді, верблюд — дивна і корисна тварина!

БІБЛІЯ ГОВОРИТЬ, ЩО «ВСЕ ТИ СТВОРИВ, І З ВОЛІ ТВОЄЇ ІСНУЄ ТА СТВОРЕНЕ ВСЕ!»(Об.4:11).

Створивши верблюда, Господь, без сумніву, радісно і схвально посміхнувся! Як дивно вказує нам верблюд на мудрість і вміння Бога, а також на Його ніжну турботу навіть про найдивніших з Його створінь…

Підготувала Лєна Шумчук

Документальний фільм

Мультфільм: «О зависти»

Мультфільм: «Шакальонок і верблюд» — загадки про животных -Прыг и Скок — Верблюд

Божий автобус в пустелі, 5.0 out of 5 based on 1 rating

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Комментарии закрыты.

« »