Сумління і неправда

Июн 6 • Нашим детям • 477 Просмотров • Комментарии к записи Сумління і неправда отключены

GD Star Rating
loading...

Сумління і неправда

Давно – давно, коли я ще була маленькою дівчинкою і щодня разом зі своєю сестрою ходила до школи, за пів – кілометра від хати, сталася зі мною одна пригода. Мама наша була суворою і ніколи не дозволяла нам зупинятися по дорозі додому і запізнюватися. Але якось після уроків дівчатка умовили мене піти з ними пограти на лузі. Було це восени. Ми забрели в лісок, збираючи красиве червоне й жовте листя, щоб покрити його лаком, а потім робити з нього на зиму букети.  Так ми гралися години зо дві, і було вже зовсім темно, коли я повернулася додому.

Мама стояла біля хвіртки, коли я підійшла до дому. Я почувала себе винною і боялася наслідків свого непослуху. Ще ніколи я не поверталася зі школи так пізно. Мати знала, що вчителька ніколи не затримувала нас після уроків. Мати йшла стежкою поруч зі мною і ласкаво розпитувала про причину мого запізнення. Ніколи не забуду її ласкавого лиця, та я боялася кари і сказала неправду:

-Я не могла прийти раніше, мамо, — відповіла я, — тому що вчителька послала мене з дорученням.

-Куди ж послала вона тебе, Надійко? – запитала мене мама.

-До завуча, — швидко відповіла я.

Завуч жив далеченько від школи, потрібно було йти до нього цілий кілометр, і я подумала, що таким чином зможу обманути маму.

Мама мені повірила, і я втішилася, хоч мені було не дуже радісно. Я була рада від того, що позбулася неодмінного покарання, та сумління мені докоряло. І як тільки неправда злетіла з моїх вуст, я пошкодувала про скоєне. Але вже соромно було зізнатися в тому, що сказала неправду, і я намагалася забути про свій гріх. Коли покликали вечеряти, я вбігла в їдальню, весело розмовляючи з сестрою і намагаючись бути радісною.

Пам’ятаю, на вечерю подали млинці, чай і ще якусь смачну їжу. Та думки мої були далекими від їжі. Млинці зупинялися у мене в горлі, чай обпікав язик, і коли мама запитала, чи не хочу я ще пирога з яблуками, я простягнула свою чашку зі словами: «Будь ласка». Всі засміялися, а тато запитав:

-Про що ти, доню, так замріялася? Ввечері, коли всі зібралися на молитву, мені було совісно дивитися на батька, який в той час читав 21 – й розділ Об’явлення. Коли він дійшов до слів про долю тих, хто говорить неправду, що вони горітимуть в озері з вогню і сірки, я стрепенулася, і мої очі зустрілися з очима моєї сестри. Їй було тринадцять літ, і вона щойно увірувала в Господа Ісуса, як свого Спасителя. О, як мені хотілося зараз не бачити її очей – такі вони були чисті, сповнені суму. Батько продовжував читати опис Нового Єрусалиму з ворітьми з перлин і золотими вулицями. А я ледве стримувала сльози, думаючи про те, що туди, у ту святу країну, ніколи не потраплю. Нарешті пролунали слова: «І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидотну й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця» (Об. 21:27). Потім ми заспівали псалом. А після співу схилили коліна. Молитва закінчилася, і я поспішила нагору, до своєї кімнати, говорячи, що у мене болить голова. Ніч була світлою, місячною, і я стала стелитися, не запалюючи лампи. Моя кімната знаходилася поряд з маминою, а з другого боку була кімната сестри. Після того, як мені здалося, що всі заснули, я тихенько прокралася в кімнату мами. Але вона міцно спала. Чи не розбудити? Чи не зізнатися у своєму гріху, чи не попросити пробачення? У мене не вистачало мужності, і я знову лягла в своє ліжко. Постіль у мене була м’якою, але мені здавалося, що вона зроблена з колючок. Я крутилася з боку на бік, не знаходячи спокою.

Нарешті, я вирішила піти до сестри і їй в усьому зізнатися. Вона дуже любила мене, завжди добре до мене ставилася. Обережно я прочинила до неї двері і застала її біля ліжка на колінах. Вона повернула до мене голову, і при місячному світлі я побачила, як сльози котилися по її щоках. Вона пригорнула мене, і я також стала біля неї молитися, а вона просила Бога простити мене.

У цю ніч я заснула в обіймах сестри. Яка я була щаслива! Прокинувшись, я одразу ж пішла до матері і розповіла їй про свою неправду і свій непослух. Вона простила мені і просила Господа простити мій гріх. Це була перша й остання неправда в моєму житті.

Любі діти! Я дуже вас прошу не заглушувати голос вашої совісті. Гріх ваш рано чи пізно відкриється. Уникайте обману, якщо ваш товариш по іграх нашіптує вам щось недобре. Якщо він хоче зробити зло, зупиніть його. Ти лише маленька дитина, але ти можеш допомогти іншим бути хорошими.

ОТЖЕ, ДОРОГІ ДІТИ,

«МАЙТЕ ДОБРЕ СУМЛІННЯ» (1Петра 3:16)

Передача: «Поляна льва Кингсли — Честность»

Мультфильм: «Спанки в цирке»

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Комментарии закрыты.

« »