Бог не такий

Май 17 • Смаль О.А. • 441 Просмотров • Комментариев к записи Бог не такий нет

GD Star Rating
loading...

Чи розраховує Бог на тебе? Ні! Він надто добре знає тебе.  Але Він не прийшов спасти лише праведних…Він не прийшов спасти тих, хто менше грішить… Він прийшов спасти тих, хто вірує в Нього. Бог розраховує на Ісуса, Який помер на хресті, щоб ти мав вічне життя

У кожного з нас є свій уявний образ Бога. Кожен бачить Бога по-своєму. Це залежить від того, як ми собі уявляємо, що Бог думає про нас  якими бачить нас. Тому вислів: «Людина створює Бога за своєю подобою» містить в собі долю істини. Навіть в «здорових», правильних християн їхні уявлення про Бога проясняються протягом всього християнського життя, і це називається зростання у Христі. Це одна із причин того, що Втілення було необхідним. Слово повинно було стати Тілом. Богові довелося іти до кінця, відкриваючи Себе. Адже слова, навіть найдосконаліші, наприклад ті, що їх промовляли пророки, спотворюються грішними слухачами. Лише коли Слово стало Людським Життям, для нас появилася можливість побачити справжній образ Божий «повний благодаті та істини» (Ів.1:16).

Але проблема спотвореного сприйняття Бога людиною все ж до кінця не вирішена, тому що на наше бачення (розуміння) Бога впливають наші спогади і стосунки з іншими людьми.

Деякі люди, коли їх запитують, як вони уявляють собі Бога, говорять: «Я не думаю, що Бог цікавиться мною, я не впевнений, що він здогадується про моє існування, а якщо і знає,то це для нього не важливо».

Інші говорять, що Бог, завжди незадоволений, непрощаючий і, як бухгалтер,  облікує всі наші проступки.

Якщо у людини помилкові або порушені сприйняття, уявлення і почуття (а це буває, коли пошкоджені рецептори любові, то вона тоді творить Бога згідно своїх покалічених уявлень.

Але невірна реакція на Бога, невірні уявлення – це наш вибір. Це відбувається тоді, коли ми заглиблюємося у свої образи і роздратування, і це загороджує нас від Ісуса Христа, люблячого Бога. Чи не краще було б заглибитися у Бога, в Його Слово? На що ми дивимося у це і перетворюємося.

Цікаво, що від того, як батьки ставляться до дітей, у них формується розуміння Бога: правдиве або оманливе. Наприклад, згідно з поведінкою батьків у дітей можуть сформуватися наступні уявлення про Бога:

Бог -законник, який тільки й чекає, щоб ми спіткнулися, впали, переступили заборонену лінію. В Його очах ми переступники (рос. преступники).

Бог — спостерігач (Шерлок Холмс)  в чорному плащі і чорних окулярах, який ходить за нами по п’ятах і в будь-який момент може вийти із-за кущів з криком: «Ага! Попався!»

Бог – індійський вождь, який безпристрасно сидить на хмарах і постійно очікує почестей і уваги.

Бог – філософ, холодний і далекий, зайнятий рухом галактик, і Йому не до наших земних клопотів. Перед його дверима табличка : «Не турбувати!»

Бог-фараон, який постійно піднімає планку своїх вимог: «Роби цеглу! Роби більше цегли! Роби цеглу без соломи!»

Жоден із цих образів не має нічого спільного із Нашим Небесним Батьком. Але такі уявлення про Бога дуже небезпечні. З такими викривленими уявленнями про Бога ми не можемо довіряти Йому, любити Його. І коли ми гніваємося на Бога, то часто наш гнів направлений не на істинного Бога, а на того, якого ми собі створили в своїй уяві. Єдине, що в цій ситуації тішить, це те, що Господь знає і розуміє кожну людину. Він не гнівається на нас, але відчуває глибокий сум від того, що через свої викривлені уявлення (нерозуміння) ми не можемо Його пізнати таким, Яким Він є насправді. І Він прагне зцілити нашу хвору уяву.

Пс.102:3    Всі провини твої Він прощає, всі недуги вздоровляє.

Вдову Альберта Енштейна часто розпитували про її покійного чоловіка. Один репортер поцікавився, чи розуміє вона теорію відносності. Вона відповіла: «Теорію Енштейна я не розумію, але я розуміла Енштейна.

Чи знаємо ми свого Бога? Чи розуміємо ми Його? Наскільки ми Його знаємо? Яким ми Його бачимо? І Яким Він є насправді?

 

Історія блудного сина ілюструє нам характер нашого Бога. У батька була віра в те, що син колись згадає його й повернеться додому. Колись син недооцінив доброту свого батька. Він жив у домі батька, бачив його щодня, спілкувався з ним, але не знав і не розумів його. Можливо, якби він ясно і чітко розумів любляче, великодушне і прощаюче серце батька, то не пішов би того злощасного  шукати вільного життя. Але батько чекав, Він пильно вдивлявся в горизонт, чекаючи і виглядаючи свого сина. Про блудного сина написано, що він спам’ятався, тобто прийшов до пам’яті, до розуму. Бог чекає і нас, що ми опам’ятаємось. Але Він не пасивний спостерігач, Бог діє.

«Шнурками любові Я вас прив’язав до Себе,» — говорить Господь

А тепер давайте подивимось на зворотну сторону: якими Бог бачить нас і якими хоче бачити?

У першому посланні апостола Петра 1:16 написано: будьте святі,  бо Я святий.

Петро цитує тут Старий Заповіт, де Бог декілька разів повторює ці слова. Чи можемо ми відповідати такому стандарту? І що значить «бути святим»? Слова «святий», «освячувати» — це переклад двох однокорінних біблійних слів, що означають «бути відділеними» від інших для особливого замислу, або бути посвяченими  чомусь. Тобто у застосування до християн слово «святий» означає «відділений». Відділений від загальної маси, щоб стати знаряддям особливого Божого задуму.

Іноді християни думають, що слово «святість» завжди означає абсолютну досконалість. Їм  здається, що відповідальність за святий спосіб життя лежить на них самих цілком, і що Бог вимагає цього від них. Не дивно, що вони втрачають всяку надію. Такі християни-максималісти, які знаходяться у відчаї, повинні зрозуміти, що Бог не чекає від них безгрішної самодосконалості у цьому житті. Ця досконалість, яка називається праведністю вже подарована нам Ісусом. На хресті Він оголосив всіх живущих на землі праведними, запропонувавши нам Свою праведність. Наша справа тепер – прийняти Його праведність і жити згідно неї.

Бог відділяє людину із загальної маси ради Свого високого замислу. У Біблії ми  знаходимо три аспекти прийняття праведності або три фази освячення. Мова йде про духовний ріст християнина, тобто освячення у минулому, теперішньому і майбутньому.

Минуле. У деяких випадках, коли читаємо про освячення, тобто відділення людини із загальної маси, мова йде про те, що уже відбулося в житті людини з того моменту, коли вона прийняла Христа. Коли Павло писав свої послання коринтянам, він їх прямо осудив за потакання плоті, сварливість і відверту аморальність.

1 Кор.6:9-11    Хіба ви не знаєте, що неправедні Царства Божого не вспадкують? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки – Царства Божого не вспадкують вони.

11вірш: І такими були дехто з вас!

Але тут же він говорить про те, що коринтяни змінилися. Процес оновлення, освячення розпочався:

1 Кор.6:11    Але ви обмилися, але освятилися, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

Це так зване «легальне» освячення. Ми навернулися до Бога, отримали легальний, законний статус перед Богом і Небом. Ісус на хресті оголосив нас оправданими, прощеними. І тепер наше нове становище не має нічого спільного з нашою минулою поведінкою чи з сумним минулим досвідом. Коли ми приймаємо Христа, як свого Спасителя, у нас багато що міняється. Тепер можна сказати, що ми « у Христі».

1 Кор.5:17… коли ви у Христі, то ви творіння нове, — ото сталось нове.

Тепер, коли Бог дивиться на нас, Він бачить не наш гріх, не нашу духовну незрілість чи непослух… Він бачить досконалу святість Христа, який стоїть між нами і Богом. І такий наш стан, така наша перевага стала можливою завдяки дару спасіння через жертву Христа, дару, який ми отримуємо по благодаті.

Коли я грішу, особливо якщо гріх пов’язанийз моїм свідомим рішенням ослухатися Бога, частина мене все одно відчуває огиду, відразу й розчарування. Мені стає соромно, я відчуваю свою вину. У такі моменти здається, що ставлення Бога до людини нічим не краще, ніж ставлення людини до себе. Тому наша спотворена уява малює Бога-директора, який сидить за столом, барабанить пальцями по столу і запитує: «У чому справа, друже? Я розраховував на тебе». Але насправді Бог не розраховував. Він знає нас. Знає, що над нами потрібно ще багато працювати… Бог не прийшов спасти лише праведних. Бог не прийшов спасти тих, хто менше грішить. Бог не прийшов спасти тих, хто зробив багато доброго.

Ів. 3:16      Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб КОЖЕН, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

І тому другий аспект освячення – це освячення в теперішньому.  Він не пов’язаний з нашою поведінкою чи досвідом, це так зване прогресивне освячення. Цей процес починається з моменту нашого прийняття Христа, і триває до нашої смерті.

Апостол Павло молився за солунян:

2 Сол.5:23   А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало…

Хоча солуняни були істинними віруючими і вже отримали легальне освячення, тобто статус християнина, повністю освячення їхнє не було ще завершене.  Це постійно діючий процес, через який ми поступово стаємо подібними до Христа у своїх думках, словах, діях.  У цей же час Бог дивиться на нас так, якби ми були вже повністю святими. Його схвалення не залежить від того, як далеко ми знаходимося від Його абсолютного стандарту досконалості. Він сьогодні бачить нас такими, якими ми можемо бути і будемо, якщо будемо триматися за Його божественну руку. Він бачить кінець від початку. Це дає нам свободу і можливість іти до досконалості, не боячись, що Бог проявить нетерпіння і осудить нас.

1 Ів.4:17   Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.

Бог бажає, щ об ми удосконалювалися у любові і набували святості. Ми також бажаємо набути святості.

Але іноді ми самоосвячуємось своїми словами, ділами…Буває, намагаємося освятити ближніх…

А як освячує Бог? Наш Небесний Батько бажає нашої святості не тому, що Він ображений нашою незрілістю. Навпаки, Його любов і співчуття до нас змінюють нас, роблять святими. Він освячує нас Своєю любов’ю.

Наш Бог бачить, яку шкоду наносить нам (християнам) нестача святості. Він бачить наш неспокій і сумує через викривлені і повні страждань стосунки з іншими людьми, які ґрунтуються на почуттях і приземлених бажаннях. Бог любить нас сильніше, аніж ми самі себе, і тому Він дивиться на нас не з гнівом, а з сумом. Він бажає звільнити нас від страждань, які нам приносить наша недосконала святість, вірніше, дефіцит святості. Він хоче, щоб ми жили кращим життям. Прикладом святості для нас служить земне життя Ісуса Христа. Він проявляв терпіння і любов, доброту і співчуття до всіх , з ким зустрічався, особливо до немічних і самотніх. До грішників, зневажених і бідних Ісус завжди ставився з любов’ю.

Бог радіє і посміхається, спостерігаючи за нашими незграбними спробами жити святим життям. Якщо ми приносимо в дар Йому себе повністю, Він радісно приймає цей дар і тепло нас обнімає Своєю любов’ю і благодаттю. А потім демонструє наші успіхи всім ангелам, щоб вони бачили, який подарунок зробили ми Йому. А ми тут на землі світлішаємо, наповнюємося любов’ю, миром, святістю.

Разом з тимБіблія дає нам зрозуміти, що ніхто з нас не може домогтися абсолютної святості чи повного освячення в земному житті: «Коли ж кажемо, що не маємо гріха,то себе обманюємо, і не має в нас правди» (1Ів.1:8).

Тим не менше Господь Своєю благодаттю доведе нас до абсолютної  досконалості. У посланні до Колосян 1:22  Павло пише, що Бог  « … примирив смертю в людськім тілі Його (Ісуса) щоб учинити їх (послідовників) святими, і непорочними, і неповинними перед Собою».

І це остаточне освячення здійсниться при Другому Приході Христа, коли ми отримаємо свої безсмертні тіла.

1Кор. 15:51,53    Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось. Мусить-бо тлінне оце зодягнутись в нетлінне, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

Наша гріховна природа буде змінена. Ми станемо досконалі у святості. Блага вістка полягає у тому, що Бог не вимагає від нас миттєвої досконалості у цьому житті. Він безумовно любить нас і завдяки заступницькому служінню Ісуса Христа) ставиться до нас так, ніби ми вже досягли досконалості. Тому Він запрошує нас іти за Христом, іти Його шляхом – через постійний духовний ріст і освячення.

Отже, святість – це не обов’язок людини і не важка праця. Духовність християнина і його освячення – це міцні стосунки з Богом. Коли ми відкриваємо серця своєму Господу, який через Духа Святого поселяється у нас, Сам Дух веде нас до святості. Завдяки хресній смерті Ісуса Христа Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий простягають до нас руки. Щоб стати гідними любові достатньо віддати себе у Їх обійми.

Господь добрий і люблячий. Чи знаємо ми Його?

 

Бог не такий, 5.0 out of 5 based on 1 rating

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

« »