Божий Останок

Апр 21 • Смаль О.А. • 554 Просмотров • Комментариев к записи Божий Останок нет

GD Star Rating
loading...

У всі часи існування людства був Божий Останок. Люди, які вірили в Живого Бога, ставали Останком не тому, що були кращими від Інших, а тому, що в них було велике світло.

Божий Останок не завжди виправдовував Божі сподівання, але Бог продовжує любити Свій Останок.

Бог розраховує на  Свій Останок.

 

    « А в Єгипті погине й Останок Юди,» – такий підзаголовок 44 розділу книги пророка Єремії.

У 39 розділі розповідається про те, як вавилонський цар Навуходоносор обліг із своїм військом Єрусалим. Взявши його, він зібрав великий полон, в тому числі царя Седекію, і вигнав до Вавилону. Залишилися в Юдиному краю дехто з бідноти, «що не мали нічого» і також пророк Єремія. Зверхники, тобто керівники народу, стали питати в Єремії поради, що робити: залишатися у своєму краї, поневоленому вавилонським царем, чи тікати до Єгипту. При цьому вони запевнили пророка:
Єр.42:6    Чи добре, чи зле ми послухаємося голосу Господа, Бога нашого, що до нього ми Тебе посилаємо.
Пророк Єремія виконав свою місію і передав їм відповідь від Бога:
Єр.42:11    Не бійтеся вавилонського царя, бо з вами буду Я, щоб вас спасати і щоб рятувати вас від його руки.
Єр.42:19    Не ходіть до Єгипту! Добре знайте, що сьогодні Я вас остеріг.
Коли Єремія закінчив передавати вістку від Бога, ті, що посилали його, йому відповіли:
Єр.43:2   Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш сказати: «Не йдіть до Єгипту…»
Не такої вістки вони чекали. Бог не виконав їхнього замовлення, не ті слова їм передав.
І вся «решта» Юди, всі, що залишилися, що їх не взяв у полон цар вавилонський, весь останок Юди,  всі  «прийшли до єгипетського краю, бо не послухалися Господнього голосу.» (Єр.43:7)
Бог попереджує, просить, радить зробити так, щоб вони не загинули, щоб залишився Останок:
Єр.44:7,8    Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта (останок)? Нащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами своїх рук і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людей землі?
«До кого ви втікали? – питає Господь. —  Я ж вас звідти вивів!»
Бог знає їхню схильність приліплюватися до чужих богів, до чужої їжі з цибулею і часником, до чужих гріхів.
На Господнє слово, яке передав їм Єремія, вони відповіли:
Єр.44:16,17    Щодо слова, що ти говориш до нас Господнім Ім’ям, ми не слухаємо тебе, бо напевно виконаємо кожне  те слово, яке виходить з наших уст.
Яка зверхність, зарозумілість, який непослух, гріх!?!
Дивно і страшно, як можна настільки не боятися і не слухати Бога!
Чому вони так зверхньо поводяться?
Те, що вони ТАК говорять, — це наслідок того, ЩО вони роблять: вони кадили іншим богам, кадили небесній цариці, лили їй литі жертви. Це робили зверхники народу, який пішов у полон, це тепер роблять  жінки тих зверхників, які залишилися.
Єр.44:19    (говорять жінки): А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба ми без відома наших чоловіків робимо для неї жертовні калачі з її зображенням і ллємо їй литі жертви?
Ще коли народ Божий входив у Ханаан, Бог попереджував їх, щоб не пристосовувалися до чужих богів:
Числа 33:51,52   Коли ви перейдете Йордан до Ханаанського краю, то проженете всіх мешканців того краю перед собою, і понищите всі їхні зображення, і всіх литих ідолів їхніх понищите, і всі їхні висоти поруйнуєте.
Через те, що Ізраїль  не виконав Божих повелінь, не понищив всього того, що Бог повелів, він пожинає тепер плоди. Ці висоти, зображення, ідоли та й самі мешканці Ханаанського краю стали пасткою для Божого народу.
Чи взяли ми для себе уроки з помилок Ізраїлю? Хто сьогодні є для нас небесною царицею, ідолами, кому ми приносимо жертву і кому поклоняємося? Чи питаємо у Бога поради, коли збираємося у Єгипет? Чи слухаємо,  коли Він радить: не їдьте в Італію, Грецію, Америку, там Єгипет. Не їдьте, бо можете дуже багато втратити (сім’ю, стосунки, Бога…)
Коли останок Юди у впертості своїй таки вирішив піти до Єгипту, він сам вибрав собі загибель у єгипетському краї. Господь попереджував, що  «не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі» (Єр.44.14)
Але вони у впертості своїй відповіли Єремії, який передавав їм Господні слова:
Єр.44:16,17   Щодо слова, що ти говориш до нас Господнім Ім’ям, ми не слухаємо тебе. Бо напевно виконаємо кожне те слово, що виходить з наших уст.
Хто говорить ці слова? Божі вороги? Божий народ! Божий Останок!
Ви можете їх зрозуміти?
А Божу любов, милість, прощення і милосердя ви можете збагнути?
Більше тисячі років Ізраїль був Божим Останком, незважаючи на те, що був винен у всіх гріхах що творилися під сонцем. У Біблії записано помилки, єресі, відступництво Останку Старого Заповіту. Продажність, ворожнеча, компроміси, перелюб, законництво, лицемірство- все це існувало в Останку минулих літ, так само як існує в сучасному Останку. Але все це не перекреслило статусу Останку. Люди, які вірили в Живого Бога, ставали Останком не тому, що були святішими від інших, а тому, що мали велике світло.
Навіть після багатьох століть відступництва, зіпсованості, гріха, духовного падіння і зла національний Ізраїль залишався Божим народом Останку, тому що він мав більше світла, ніж його язичницькі сусіди. Він мав істину для свого часу, і ця істина, а не що інше, робила його Останком.
Поглянемо на нашу церкву. Скільки лицемірства, гріхів і відступництва не зустрічалося в адвентистському русі, але саме тут, у вченні АСД, ми знаходимо найбільше відкриття про Христа і про істину для теперішнього часу. Незважаючи на те, що адвентистське вчення ясне, чітке і зрозуміле, є декілька моментів, які тривожать:
багато хто їх адвентистів сьомого дня не йдуть за отриманим світлом (ізраїльтяни також не завжди орієнтувалися на Боже світло);
Істини не всіх освячують (вони не освячували і багатьох з Ізраїлю);
Істини не всіма оцінені (їх не всі цінували і в Ізраїлі).
Незважаючи на це і ще на багато чого, Ізраїлю було дано більше світла, ніж будь-кому іншому із оточуючих народів, і саме це зробило його церквою Останку. У якому плачевному стані не знаходилася Божа церква, юдей не міг ніде, крім неї, знайти більше ясності й істини у питаннях віровчення.
Куди може сьогодні йти шукати правди невдоволений кимось чи чимось сучасний адвентист? У церкву, яка святкує неділю? Чи в церкву, яка вірить, що грішники після смерті знаходяться в пеклі? Навіть найнедосвідченіший адвентист розуміє, що альтернативи адвентистському вченню немає (життєздатної альтернативи!).
Чому ж ми не завжди цінуємо істину, чому істина не всіх освячує, чому не всі йдуть за світлом? Просто у нас є проблема. Ми трохи нездорові. Ми хворі на ту ж хворобу, якою хворів древній Ізраїль. Вона називається гріх.
Пророк Ісая влучно описує нашу хворобу:
Іс.1:5    Хвора ваша вся голова і все серце боляще. Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й гудзі, та свіжі порази невичавлені і не позав’язувані і оливою не порозм’якшувані.
Які ж причини хвороби?
«Ізраїль не знає Мене, — не звертає уваги народ Мій на Мене, покинули Господа, Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись від Господа назад».
І тому хворі ноги – не туди ходять, хвора голова – не про те думає; тому гріх поставив на тілі свої печатки: рани, гудзі, гнійники, порази…
Пророк Єремія у  22 вірші підтверджує діагноз хворої голови: Мій народ безглуздий, він не знає Мене: вони нерозумні сини і нерозважні вони розучилися думати, зважувати, аналізувати,  робити вибір.
Єр.5:21   ( ще серйозніший діагноз)   Почуй же оце ти, народе безумний і безсердий, який має очі і не бачить, має вуха і не чує.
Проблема з головою, з серцем, з очима, з вухами… Практично хворе все тіло.
Господь сказав: «Не йдіть до Єгипту!» Їзраїль відповідає: «Ми не слухаємо Тебе, бо напевно виконаємо кожне те слово, яке виходить із наших уст.»
Скільки разів Бог попереджував Свій народ: Не ходіть до Єгипту, не загравайте з Вавилоном, не задивляйтеся на Гоморру, не поселяйтеся у Содомі…
«Ми не слухаємо Тебе!?!»
Задавлена хвороба Їзраїлю, що стала хронічною, непомітно перекочувала у церкву Останку і сьогодні є дуже помітною і видимою.
Розглянемо лише деякі моменти.
Ми живемо у світі, який повстав проти Бога, у якому чоловіки і жінки намагаються присвоїти ролі, які Бог ніколи не мав наміру їм доручати. Роль чоловіка бути годувальником, заробляти гроші. Роль жінки бути королевою в домі (порядок, їжа, виховання дітей). Результатом цього ї зміщення статей не лише у ролях, але й в одязі. Жінка, яка бажає виконувати функцію чоловіка, одягається подібно чоловікові, а одяг є дзеркалом розуму. Одяг, який ми носимо, відкриває, ким ми є і якими бажаємо бути.
Е. Уайт писала, що універсальний одяг є показником слабості нашого суспільства.
Подібність між чоловічим і жіночим стилем одягу і зачісок настільки велика, що інколи неможливо розрізнити двох молодих людей – це 2 хлопці, 2 дівчини чи хлопець і дівчина.
Жіночі ноги забули, що вони жіночі, і перестали дружити з спідницею. Чоловічі голови забули, що вони чоловічі, і стали носити жіночі зачіски (хвости, заколки).
Елоїза Куртис (світська людина, модельєр-конструктор молодіжного і жіночого одягу): «У багатьох сім’ях немає видимої зовнішньої різниці між статями. Жінки носять штани, які мало чим відрізняються від чоловічих. Дитина не бачачи нічого, крім штанів, починає плутатися, не може визначити, де батько, де мати.»
Дитина не може ( а це ще серйозніше) усвідомити ролі чоловіка і жінки, тим більше, що жінка, крім одягу, часто присвоює собі ще роль голови сім’ї, а чоловік погоджується на пасивну роль. Чоловіки стають безвідповідальними, жінки беруть на себе більше, ніж можуть нести. У своїй пасивності чоловіки не просто уподібнюються до жінок, деякі з них вимагають статусу жінки!? А жінкам подобається керувати не лише у сім’ї, але й на роботі, у церкві, в державі. Коли Елена Уайт писала, що жінка повинна бути королевою в домі, вона мала на увазі, що в цьому королівстві має бути порядок, чистота, доглянуті діти й чоловік. Не все так просто і безпечно, як виглядає на перший погляд. Сьогодні світ звикає до одностатевих шлюбів, до усиновлення дітей одностатевими парами і до інших збочень.
То ж де народжується Содом?
Тому не дивно, що сьогодні на прилавках книжкових магазинів Європи можна зустріти казку «Король і король», де розповідається про те, як принц закохався в принца і вони одружилися. Це пропонується дітям, які ще не сформовані, не вміють аналізувати, робити висновки.
Сьогодні не легко дотримуватися біблійних принципів відмінностей у одязі чоловіків і жінок. Але жити згідно біблійних принципів завжди було нелегко. У виборі одягу потрібна мужність.
Світ бачить щастя у самоствердженні, але християнська радість полягає у самозреченні. Ісус має ліки для нас. Це Його хрест.
Мт.10:39    Хто не візьме свого хреста і не піде за Мною, той недостойний Мене.
Як сьогодні може не бути хворою наша голова, коли в наших квартирах, знаходиться пристрій для головного болю. Це так званий чорний ящик, який не дає почути заклик Господа: «Верніться невірні сини, усі ваші відступництва Я вилікую» (Єр.3:22)
Телевізор приковує наші очі до чужих нереальних проблем, до нереальних часто аморальних фільмів, за якими ми не бачимо реальних проблем брата чи сестри. Телевізор прив’язує наші вуха до шокуючих новин, які нас не збудовують.
Один проповідник сказав: «Християни не мають права дивитися новини, якщо вони не реагують на них. Наприклад, якщо християнин почув, що десь люди голодують, він повинен розкрити гаманець і послати туди гроші.»
Не може християнин спокійно дивитися на чиюсь біду. А коли він просто дивиться і не реагує, в нього атрофуються такі якості, як співчуття, співпереживання, людяність. Тож наша реакція має бути такою: молитися і допомагати практично, щоб не було так, як в Ізраїлі: дивилися і не бачили, слухали і не чули ( атрофуватися органи чуття).
Пророк Ісая говорить, що праведник закриває вуха свої, щоб не бачити і не чути кровопролиття і насильства.
Чому праведник не повинен дивитися і слухати чорного ящика?
Кожен раз, коли ми дивимося і слухаємо, що робить сатана у цьому світі, ми поступово починаємо мислити, як сатана, мислити руйнівним мисленням.
Коли ми дивимося на творця і на його справи, ми уподібнюємося до цього творця. І якщо це творець злих справ, ми стаємо схожими мисленням, словами і ділами до нього. На що дивимося, в те й перетворюємося. З ким поведешся, того й наберешся.
Хто задоволений, коли ми сидимо перед екраном і дивимося на справи рук сатани: Бог чи автор цих справ?
Якщо ж так сталося, що християнин став свідком якоїсь плачевної гіркої ситуації, він повинен прикласти зусилля, щоб нейтралізувати те зло, яке зробив сатана наскільки це можливо. Тому необов’язково шукати в телевізорі наслідки злих справ сатани, навколо нас багато горя, лиха, біди, і ми можемо стати благословенням для багатьох.
Ще одна проблема із телеящиком. Коли людина дивиться постійно на зло, вона стає толерантною, терпимою до зла, зло перестає її тривожити. Ми вже не плачемо, не молимося і не просимо Бога зупинити розгул зла, ми вважаємо, як і світські люди, що ТАКЕ життя, і від цього нікуди не дінешся. Послухали, подивилися, виключили телевізор і спокійно живемо далі.
Ось чому в Дусі Пророцтва так багато написано про те, що не можна читати, слухати і дивитися те, що руйнує, губить нашу свідомість.
Істинна свобода і істинне здоров’я —  фізичне і духовне – знаходяться з другої сторони вузьких воріт: у смиренному послуху, але ці ворота ведуть у життя з надлишком.
У книзі Буття в 34 розділі знаходиться сумна і повчальна історія. Там розповідається про дочку патріарха Якова Діну, яка прийшла подивитися на дочок «того краю». Вона не планувала грішити. І практично вона нічого поганого не зробила. Вона просто прийшла подивитися. І який великий ланцюг зла запустила! Цікаво, на що вона дивилася? Що вона можна було доброго побачити в язичників? Як вони приносять жертви своїм богам, їхні розпусні ігри і гульбища, ритуальні танці і пісні. Діна не хотіла цього, але все було таке цікаве (гріх завжди має привабливий вигляд), що вона ступила на заборонену ( ворожу) територію. А там свої правила, свої закони. Зло, до якого вона підійшла на екстремально небезпечну відстань, згубило її, зганьбило і спровокувало нерозумні, нерозважні дії  братів її Симеона і Левія. Внаслідок справедливої, на їхню думку, помсти життя Якова серед мешканців того краю стало неможливим.
Б.34:30   І сказав Яків до Симеона й Левія: «Ви зробили мене нещасливим, бо зробили мене зненавидженим у мешканців цього краю…
Тепер Яків вже не був авторитетом у цьому краї, тепер він не міг проповідувати про свого Бога. І вони змушені були піти з того краю, з місця, на якому Бог поставив їх на служіння, як приклад для язичників і на проповідь Благої вістки.
Діна просто прийшла подивитися…
Діна забула про причинно-наслідковий зв’язок. У Новому Заповіті він звучить: « Що людина посіє, те й пожне», у Старому – «Посієш вітер, пожнеш бурю.»
Діна була однією з Останку…
Сьогодні Останок також хворий на самовпевненість, на байдужість, на недовіру, на самоправедність, хоча й не визнає цього. Це називається «синдром лікаря». Не піду до лікаря, бо він скаже правду, і треба буде щось міняти. Це нагадує страуса, який при небезпеці ховає голову в пісок.
І Бог не може нам допомогти, бо голова в піску. Ми ранимо наше тіло гріховними діями, і воно болить реально, ранимо нашу психіку гріховними думками і пожинаємо негативні емоції, неспокій, незадоволення; гріх руйнує наш інтелект. Ми відводимо очі, закриваємо вуха і вперто йдемо до Єгипту, повторюючи помилки древнього Ізраїлю.
А що ж Бог? Як Він на все це дивиться? А Бог продовжує любити Свій Останок.
Е.Уайт: «Упродовж віків на грішне людство постійно виливалася Божа любов. Незважаючи на зіпсованість людей, Бог продовжував виявляти милість до них. А коли сповнився час, Божество було прославлене злиттям на світ могутнього потоку зціляючої благодаті, яка не вичерпається аж до часу завершення Плану спасіння. (Христос – надія світу, с.37)
Ісус прийшов на нашу землю, щоб стати благословенням для всіх землян: добрих і злих, грішних і праведних, для тих, що радіють, і тих, які плачуть, для християн і нехристиян, для адвентистів і всіх інших.
Ми з вами маємо перевагу допомагати людям побачити, зрозуміти і відгукнутися на безмірну Божу любов, допомогти прийняти даровані  благословення, тобто співпрацювати з Богом у плані спасіння людей.
Бог розраховує на нас, на Свій Останок.
Мал. 3:18    І ви знову побачите різницю між праведним і нечестивим, між тим, хто Богові служить, та хто не служить Йому.
У всі часи існування Землі був Божий Останок – ті, хто служить Богові. В останній книзі Біблії в останньому розділі написано:
Об.22:11     Неправедний нехай чинить неправедність ще, і поганий хай ще опоганюється, а праведний (Останок) хай ще чинить праведність, а святий нехай ще освячується.
У цьому вірші чітко прослідковується дві групи людей: одна – велика (загальна маса), а друга маленька – Останок.
Об. 22:12    Ото незабаром приходжу – говорить Господь, Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець – і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.
Блаженний той, хто належить до Божого Останку, хто береже Божі заповіді і має віру Ісусову.  У 14 вірші 22 розділу записано, що такі увійдуть брамами в місто і будуть мати право на дерево життя.

Смаль О. А.

 

(Пошукові запити : Божий Останок , останок, духовний маяк, асд, адвентисти сьомого дня)

Божий Останок, 5.0 out of 5 based on 1 rating

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

« »