Фразеологізми, народжені Біблією. Поговірки

Май 24 • Смаль О.А. • 19029 Просмотров • Комментариев к записи Фразеологізми, народжені Біблією. Поговірки нет

GD Star Rating
loading...

Вміння користуватися фразеологізмами залежить від того, як ми знаємо їх біографію. Біблійні фразеологізми мають найавторитетнішу печать авторства. Деяким з них 6 тисяч років.

Фразеологізми – незвичайний спосіб спілкування і мислення. Їх ще називають крилатими словами. Термін «крилаті слова» був відомий ще за часів Гомера. Цей влучний образний вислів закріпився у свідомості людей  лише за тими словами, які варто було запам’ятовувати і передавати якщо не точно, то не порушуючи  їх змісту. Ці яскраві, гострі, дотепні вислови переходили з уст в  уста, від покоління до покоління.

Німецький мовознавець Г.Бюхман (1864р.) також вживав вислів «крилаті слова» для позначення часто повторювальних у писемній та усній мові влучних висловів видатних політичних діячів та історичних осіб, цитат із творів письменників різних епох і народів.

Сьогодні крилаті слова – це уламки різних розповідей: назви місць, подій, імена літературних персонажів, висловлення історичних осіб, видатних людей.

Щоб стати крилатою,  фраза повинна  випурхнути з під обкладинки книжки, відірватися від неї, навіть інколи переосмислитися  і розширити значення. «Пригоди слова» розповідають про походження і мандри, дивовижні зміни, яких зазнавали слова і вирази, подорожуючи в часі і просторі. Знайомство з історією появи крилатих слів робить їх прозорими, зрозумілими, переводить з пасивного словника в активний, дає змогу вживати їх як у прямому значенні, так і в переносному, метафоричному.

Із часом обставини виникнення крилатого слова призабуваються, зникають з пам’яті  людей  несуттєві деталі, і вислів починає вживатися узагальнено, розширює  своє значення.

Отже, крилатими стають найбільш місткі, влучні яскраві й точні вислови; ними, як і прислів’ями та приказками, можна послуговуватися в багатьох ситуаціях, надаючи їм різних відтінків значення.

Крилаті біблійні слова – це золотий фонд не лише української, а й багатьох інших мов. Знання крилатих слів необхідне для того, щоб уникати «загальників», шаблонних і безликих слів, мати змогу образно і красиво висловлювати свою думку.

Фразеологізми – це, справді,  незвичайний спосіб мислення і спілкування. Вони  не  підвладні ні часу, ні простору. Крилатим висловом вважається такий поширений і загальновідомий елемент лексики та фразеології літературної мови, джерело якого може бути встановлене, тобто вони мають «печать авторства». Ми послуговуємося ними, не задумуючись про їхнє походження, історію, першоджерело. А між тим вони, як правило, мають автора.

Вміння користуватися фразеологізмами залежить від того, як ми знаємо їх біографію – походження  значення специфіку  вживання. Це особливо стосується біблійних фразеологізмів. Вони насправді є живописним способом мислення.

Фразеологізми, народжені Біблією, мають найавторитетнішу «печать автора». Деяким з них шість тисяч років.

У Біблії записані великі і вічні істини. Не кожна мова може точно і досконало їх передати. Доктор філології шевченкознавець Василь  Шубравський , відповідаючи хулителям української мови, зазначав : «У нас є Шевченко, який писав на цій мові  «Давидові псалми». А мова, яка може точно відтворити біблійну думку, має відповідний рівень.

Протягом століть, як писав мовознавець А.Коваль, починаючи з часів  хрещення Київської Русі, окремі слова, словосполучення і речення переходили з Біблії в розмовну мову народу. Спочатку це були більш-менш точні цитати, якими користувалися мовці у спілкуванні. Поступово такі цитати набували розширеного, образного значення…

Використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії відображає один із основних аспектів духовного життя суспільства. Ці лігвоодиниці належать до найдавнішого пласту української мови й сягають своїм корінням в часи Київської Русі, коли було прийнято християнство.

Святе Письмо мало великий вплив на формування лексико-фразеологічної системи багатьох мов, зокрема й української.

Ця особливість яскраво відобразилася і на всьому просторі української мови. Жанри Біблії, її стиль, духовно-поетична символіка, образність, афористика, повчальний й смисловий зміст надихають на творчість не одне покоління письменників, художників, музикантів, науковців.

Протягом століть, як писав мовознавець А.Коваль, починаючи з часів  хрещення Київської Русі, окремі слова, словосполучення і речення переходили з Біблії в розмовну мову народу. Спочатку це були більш-менш точні цитати, які використовували мовці у спілкуванні. Поступово такі цитати набували розширеного, образного значення.

Найбільш поширені біблійні фразеологізми ( подаються в біблійно-хронологічному порядку:

За часів Адама . Так як Адам згідно біблійної історії був першою людиною, то даний вислів означає дуже віддалені часи, щось надзвичайно далеке, сива давнина.

Дерево пізнання добра і зла – це ще один образний вислів із перших сторінок Біблії. У книзі Буття, 3:1-7, говориться, що першим людям, Адамові і Єві, Бог дозволив споживати все, що було в раю, крім плодів одного дерева, яке росло посередині раю і називалося деревом пізнання добра і зла. Вони жили в раю, не турбуючись ні про їжу, ні про житло, ні про одяг. Вони були господарями раю і жили щасливо. Змій підмовив Єву, вона скуштувала заборонений плід і дала його Адамові. Коли вони порушили заборону,Бог змушений був вигнати їх з раю, тому що це було відкритим бунтом , який призвів до того, що всі люди стали жертвами першого непослуху і рабами гріха. Вислів дерево пізнання добра і зла вживається, коли потрібно попередити про можливість скоєння гріха.

Ще один образ із перших сторінок Біблії – дерево пізнання добра і зла. Адам і Єва жили в раю, не турбуючись ні про їжу, ні про одяг, ні про житло. Вони були господарями раю і жили щасливо. Перші люди мали доступ до всього, крім дерева пізнання добра і зла. Коли вони порушили заборону, Богові довелося вигнати їх із раю.

Скинути з себе ветхого Адама означає звільнитися від старих звичок, переродися. У біблійному контексті цей вираз означає духовно оновитися, перестати грішити. О.Білецький трансформує цей вислів наступним чином:  «…скинувши з своєї психіки «ветхого Адама», почати інакше, по-новому сприймати життя і відтворювати його у своїй свідомості».

У костюмі Єви – означає бути роздягненим не лише фізично, але й  оголеним духовно. Вислів походить з першої книги Біблії Буття (третій розділ), де розповідається, що до гріхопадіння Адам і Єва ходили без одягу і не соромилися. А коли згрішили, вони побачили, що голі, і сховалися від Бога. Майже всі «сюжетні повороти» цих біблійних оповідей стали крилатими словами,  відірвалися від старозавітної історії  і живуть у мовах багатьох народів світу як усталені мовні одиниці.

Едем це —  місце, де жили перші люди, створені Богом. Ця власна назва означає прекрасну землю, багату, щедру, розкішну. Існує багато синонімічних слів і висловів, співзвучних Едему: сади едемські, райські місця, рай…  На жаль, сьогодні слово Едем забруднюють, принижують, називаючи ним бари, ресторани, магазини і т.п., і це є святотатством по відношенню до Бога і до Його книги Біблії. Письменники  також часто вживають це слово чи синоніми його. Наприклад О.Гончар, використовуючи один із синонімів, пише: «Перетворите планету в смердючу клоаку чи збудуєте на ній рай земний – теж залежить від вас, самовпевнених нащадків Адама…»

«В поті чола свого їстимеш свій хліб», — сказав Господь Адаму перед вигнанням його з раю. Вислів у поті чола символізує важку працю, великі труднощі, повсякденну роботу і широко вживається як образний засіб. Олесь Гончар писав: «Рано, пізно – завжди побачите їх у полі – буйвола і чоловіка, з’єднаних в живу емблему віковічної людської праці. Ось він, трудяга з трудяг, згорблений, голоногий, запнутий рушником, ось про кого справді скажеш: в поті чола добуває свій хліб…»

Брат на брата. Цей вислів відводить нас до четвертого розділу книги Буття, де розповідається про те, як Каїн убив Авеля. Непорозуміння відбулося на підставі того, що Бог прийняв жертву Авеля (ягня) а жертву Каїна (плоди поля)  не прийняв. Авель зробив так, як повелів Бог, адже жертовне ягня вказувало на майбутнього Месію, тобто Ісуса Христа. Каїнами називають братовбивців, зрадників. Цей образ використав О. Ільченко: «Гострив (Мамай шаблюку), щодня,бо й тупив щодня, від каїнів усяких відбиваючись». Біблійну історію про Каїна переспівали у своїх творах Дж. Байрон (філософська драма «Каїн», І Франко (поема «Смерть Каїна») та ін. Ідею братовбивства використала Ольга Кобилянська у повісті «Земля».

Всесвітній потоп. У книзі Буття 6:11,12 записано:  «… і зіпнулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю, — і ось зіпнулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі». Люди настільки грішили, що навіть думки їхні були «зло повсякчасне» (Буття 6:5). Бог сказав до Ноя:«… Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі»(Буття 6:13). Вислів всесвітній потоп інколи вживається, коли йдеться про затоплення або сильну зливу.

Ноїв ковчег. Бог звелів Ноєві побудувати ковчег для тих людей, які відгукнуться на вістку застереження і будуть вірні Богові. Також у ковчег Ной мав узяти по парі «чистих» і по сім пар «нечистих» тварин. Сорок днів і ночей не переставав іти дощ. Всі люди загинули, окрім тих, що знаходилися в ковчезі (Ноя і його сім’ї). Згодом потомство Ноя заселило всю землю. Цю біблійну історію ілюструє картина італійського художника Джованні Бенедетто Кастільоне «Проходження звірів у Ноїв ковчег». Сьогодні фразеологізм Ноїв ковчег означає сховок від чогось недоброго, притулок, захист.

Вавилонське стовпотворінням. У стародавній Месопотамії ( сьогодні Ірак) було місто Вавилон, жителі якого після всесвітнього потопу вирішили прославити себе і без Божого благословення збудувати вежу аж до неба. Бог зупинив їхню роботу, змішавши мови будівничих, і вони перестали розуміти одні одних. За задумом Божим люди повинні були розселитися по всій землі. Бог змушений був втрутитися, так як вони ослухалися Його . Вислів вавилонське стовпотворіння вживається на позначення справи, яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні.

Єгипетська неволя. У біблійній книзі Вихід розповідається про те, як євреї перебуваючи у єгипетському рабстві, виконували важку і виснажливу роботу, зазнаючи при цьому приниження. Фразеологізми єгипетська робота, єгипетська неволя у переносному значенні означають тяжку підневільну працю, рабство. Ось як використовує цей вислів у своєму творі Олесь Гончар: «Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають». Бог наказав Мойсеєві вивести Свій народ  із рабства, але фараон відмовився їх відпустити. Тоді Бог наслав на Єгипет десять кар. Звідси появився інший фразеологізм єгипетські кари, який вживається для опису великих нещасть. Цей вислів використав Іван Франко в одному із своїх творів: «… поля незасіяні, мільйони голодного люду, голодний, чорний, плямистий тиф ф всі єгипетські кари мучать країну» (стаття «Лев Толстой»).

Голос волаючого в пустелі. У книзі пророка Ісаї, 40:3  написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед тобою дорогу твою приготує. Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Ці слова були сказані про Івана Хрестителя, який прокладав дорогу для служіння Ісуса Христа (Мт.3:3, Мк.1:3, Лк. 3:4). У переносному значенні цей вислів вживається як даремний заклик, залишений без уваги, без відповіді.

Вовки в овечій шкурі. Цей вираз зафіксований у Євангелії від Матвія, 7:15: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині – хижі вовки ». Вовк в овечій шкурі – це заздрісна зла, жорстока  людина , що приховує свої хижі наміри під маскою порядності .

Закопати талант у землю. У Євангелії від Матвія, 25:14-30, знаходиться притча про чоловіка, якийсь поїхав у справах і доручив рабам оберігати його майно; одному рабу він дав п’ять талантів, другом – два, а третьому – один (талант – єврейська срібна монета). Раби, які отримали п’ять і два таланти, пустили їх у справу, а той, який отримав один талант, закопав його в землю, бо він боявся господаря. Коли повернувся їхній пан, він похвалив перших двох рабів за те, що вони використали таланти, і покарав раба, який не скористався можливістю збагатити господаря. Сьогодні цей вираз означає не лише не використання своїх фінансів, а й можливостей, здібностей, талантів, також втрату можливості догодити Богові, керівникові, батькам.

Юдин поцілунок. Цей вислів ми знаходимо в Євангеліях ( Мт.26:47-50, Мк.14:43-46, Лк. 22:47-48). Одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа був Юда Іскаріот. Будучи людиною заздрісною, жадібною, він продав свого вчителя за 30 срібних монет юдейському синедріону на тайній вечері. Ісус сказав: «Один із вас зрадить Мене», — і подав Юді шматок хліба. Він дав йому змогу покаятися, але Юда не залишив думки про зраду. Тоді Ісус промовив: «Що робиш – роби скоріше». Юда і тут не передумав, він побіг привести сторожу в сад, де молився Ісус з учнями. Юда підійшов до вчителя і поцілував Його. Ісуса взяла сторожа, Його засудили до смертної кари і розіп’яли. Тоді Юду розкаявся і повернув священикам срібняки, а потім пішов і повісився. У переносному значені Юда – зрадник, лицемір, «батько» усіх зрадників на землі. Юдин поцілунок – це вчинок людини облесливої , яка ставить на перше місце власні інтереси (стати одним із міністрів у земному царстві Христа, на яке він розраховував). Цей вислів стосується людей, які за дружбою приховують  справжню ворожість.

Крилатим став і вислів тридцять срібняків, які є символом ціни зради. Крилаті вислови, взяті із біблійних оповідей про Юду Іскаріота,вживаються як в розмовній мові, так і в художній літературі. Наприклад, в одному з творів М. Стельмаха читаємо: «Цьому нечестивцю і 30 срібляників не обтяжать ні кишені, ні совісті…»

Пов’язано із цими Біблійними подіями є також фразеологізм  таємна вечеря. Геніальний художник епохи Ренесансу Леонардо де Вінчі (1452 – 1519) створив картину, яка має назву «Таємна вечеря», власне, це стінний розпис у трапезній монастиря Санта-Марія  делле-Граціє, виконаний у 1495 – 1497рр. На ній зображена остання вечеря Ісуса Христа зі своїми учнями, саме ця мить, коли Ісус сказав слова: «Один із вас зрадить Мене». В образах апостолів, кожен з яких по-своєму реагує на слова Христа, Леонардо де Вінчі втілив різні людські характери і темпераменти. Драматичність задуму, сила відтворення людських характерів поставили цей розпис серед найвищих досягнень світового мистецтва. Вислів таємна вечеря став крилатим і вживається на позначення таємних зібрань, зустрічей людей, серед яких є не лише однодумці, але й відступники.

Іти на Голгофу. У Римській імперії часто засуджених до страти розпинали на хресті. Так було страчено Ісуса Христа на пагорбі біля Єрусалима на горі Голгофі (Мт.27:31-38). Саме туди привели Ісуса, Який ніс на Собі важкий хрест для власної страти. Тому вираз «іти на Голгофу» означає важку справу, страждання за когось чи щось.

Альфа і Омега. Альфа – перша, а омега – остання буква грецького алфавіту. Значення цього вислову означає початок і кінець. В Об’явлені святого Івана Богослова  (22:13) читаємо слова Ісуса Христа: «Я Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець»

У нашій сучасній лексиці є багато слів, народженою Біблією, іноді люди  про це навіть і не здогадуються. Так, наприклад, слово «хам» пішло від імені одного із Ноєвих синів, яких дуже непоштиво поставився до батька, чим накликав прокляття на свого сина Ханаана, родоначальника Ханаану і хананеян. Сучасне слово «хамство» стало позначати поведінку людей грубих, невихованих, нахабних і жорстоких.

Згодом це слово стали використовувати письменники в своїх творах. Ось як інтерпретує це слово Іван Гарасевич у своєму вірші «В народі кожному є Хам»

В народі кожному є Хам

Захований, укритий

Що все чека, щоб плюнуть в храм

Й священне осквернити .

Й бувають бурі навесні

В історії народів.

Виходить Хам наверх в ті дні

Й хрипить до світла : годі !

І почина страшний танець –

Танець наруги й злоби.

З добра, з краси він рве вінець,

З блюзнірством світло гнобить.

Не дай, Господь, у час такий

Родитися і жити .

А нам прийшлось. О Боже, мій!

Дай світло ще узріти !

Хай Хам пройде !

Хай щезне Хам

В проваллях, звідки знявся

Дай вздріти людям знову храм,

І знову в нім прослався !

 

Загальними стали також біблійні імена такі як Пилат, Юда, Ірод. Пилатами називають людей жорстоких і лицемірних, які в найтяжчу хвилину можуть допомогти, але «умивають руки». Іроди – це надзвичайно жорстокі люди, чистіше правителі, які заради себе  можуть переступити через життя невинних. Юди – люди заздрісні, жадібні і злі, а головне  — зрадники і лицеміри. Ким були ці біблійні персонажі і чому їхні імена стали негативно символічними? Пилат був кесарем і мав владу врятувати Ісуса від смертної кари, але він цього не зробив, «умив руки». Ірод наказав воїнам знищити усіх немовлят в околицях Вифлеєму, щоб вбити нового Ізраїльського царя – новонародженого Ісуса. Юда – один із дванадцятьох апостолів, за тридцять срібняків продав Ісуса.  П.Куліш використовує цей образ у романі «Чорна рада»: «Юда ти беззаконний!» Ці власні імена стали загальними на багатьох мовах світу.

 

Досить поширеним у сучасній лексиці є вираз «чаша терпіння» чи «гірка чаша». Ці слова також біблійного походження і зустрічаються у всіх Євангеліях. У Гетсиманському саду перед арештом Ісус Христос просить Бога відвернути від нього страшну чашу. У Єванглієї від Марка 14:35   перед цими словами написано: «Пройшовши трохи далі, Він припав до землі і почав молитись, щоб, якщо можливо, минула Його ця година». Тобто слово «чаша» є синонімічним до виразу «важка година», пов’язана із очікуванням зради, судилища і хресної смерті.

Сьогодні, можливо, найпоширенішими словами серед молоді є слова «крутий» або «круто». Дивно, але таке ж слово ми знаходимо у Біблії. У книзі пророка Єремія є слова: «Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила, пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої? » Подібне знаходимо у словах пророка Ісаї: «Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, — вони покрутили собі свої стежки».

Отже, від виразів «крутити стежку», «крутити дорогу » і пішло слово «крутий».  А «крутити стежку» означає не робити так як треба, як тобі вказують, як велить закон, а ухилятися від чогось, зокрема від велінь Божого закону. Пророк Ісая пише (55:7) «Хай безбожник покине дорогу свою, а крутій – свої задуми». Отже, у нас сформувався, так би мовити, портрет крутого. Це людина , яка ухиляється від дотримання моральних норм, Божих постанов і людських правил.

Вислів внести свою лепту вживають тоді, коли хочуть сказати: «Хоч мій внесок у загальну справу скромний, непомітний, але в нього вкладено максимум  можливостей праці й зусиль». Цей вислів взятий із Євангелій, де розповідається повчальна історія про те, як багачі гордовито кидали у скарбницю в Єрусалимському храмі великі золоті монети, але від цього вони не біднішали, бо це був для них дріб’язок. Бідна вдова поклала у скарбницю дві останні лепти (дрібні монети у стародавній Греції). Ісус Христос похвалив її, сказавши, що дар вдови більший від золотих монет багачів, бо вона дала не від надлишку, а все, що мала. Образ бідної вдови з двома лептами в руці так вражав уяву читачів, що його почали використовувати, коли йшлося про чийсь скромний, але благородний і щиросердний внесок у справу.

Традиція використання біблійних фразеологізмів та цитат із Біблії в літературних творах українських письменників бере свій початок із зародженням  християнства. Вплив біблійних книг на давньоруську літературу важко переоцінити. Із Святого Письма автори черпали як жанрові, так і стилістичні форми. Григорій Сковорода свої філософські трактатами насичує біблійними цитатами, образами, фразеологізмами.

Тарас Шевченко, увібравши у свою творчість традицію використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в давній українській літературі, поклав початок широкому послуговуванню цими лінгвоодиницями у творах нової української літератури (у поезіях Т. Шевченко можна нарахувати 1610 уживань біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії). Ця традиція була продовжена українськими письменниками як у ХІХ, так і в ХХ ст. Не перервана вона й у літературі початку ХХ ст.

Творчість сучасних українських письменників увібрала в себе цю традицію й примножила її набутки. Зокрема є багато поетичних творів, у яких автори часто використовують не лише елементи релігійного стилю, а й послуговується релігійними жанрами, переносять їх у художню літературу, розвивають і розширюють такі релігійні жанри, як молитва, псалом, переспіви, послання.

Творча біблійна фразеологія мала великий вплив на лексичний склад української мови,піднесла українську мову, зокрема стилістику, на вищий рівень, сприяла розвитку як художньої, так і публіцистичної літератури та вдосконаленню художнього й публіцистичного  стилів. Важливо зазначити, що і сьогодні багато літераторів послуговуються висловами з Біблії, використовують у своїх поезіях біблійні фразеологізми, які належать до різних семантичних груп. Це фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вислови. Така різноманітність вживань різноструктурної  біблійної фразеології свідчить про те, що біблійні фразеологізми та цитати з Біблії  служать для надання мовленню урочистого, релігійного звучання, виступають стилістичним елементом у творенні художнього образу. Ці лінгвоодиниці різноманітні за своїм складом як за значенням, так і за походженням та семантичною приналежністю.

У поетичних творах сучасних поетів біблійні фразеологізми та цитати з Біблії зазнають різних видів трансформації, що свідчить про переосмислення й художнє опрацювання авторами біблійних текстів та творчого введення висловів зі Святого Письма у свою поезію. Використання в поетичних творах такої великої кількості біблеїзмів та цитат з Біблії засвідчує глибокі розуміння митцями важливості духовності у житті людини, вміння ними доречно ввести в текст вислів зі Святого Письма для надання поезії необхідного звучання та стилістичного забарвлення, для створення художнього образу. Використання біблійних фразеологізмів і цитат з Біблії надає багатьом поетичним творам особливого мовного оформлення, впливає на вироблення індивідуально-авторського стилю.

За часів Адама – означає дуже віддалені часи, щось надзвичайно далеке, сива давнина.

Дерево пізнання добра і зла. У книзі Буття, 3:1-7, говориться, що першим людям, Адамові і Єві, Бог дозволив споживати все, що було в раю, крім плодів одного дерева, яке росло посередині раю і називалося деревом пізнання добра і зла. Змій підмовив Єву і вона скоштувала заборонний плід і дала йог Адамові. Бог змушений був вигнати їх з раю, тому що це було першим непослухом , який призвів до того, що всі люди стали жертвами першого непослуху і рабами гріха. Вислів дерево пізнання добра і зла вживається, коли потрібно попередити про можливість скоєння гріха

Скинути з себе ветхого Адама означає звільнитися від старих звичок, переродися, духовно оновитися.

О.Білецький «… скинувши з своєї психіки «ветхого Адама», почати інакше, по новому сприймати життя і відтворювати його у своїй свідомості».

У костюмі Єви – означає бути роздягненим фізично, оголеним духовно. Вислів походить з першої книги Біблії Буття, третій розділ, де розповідається, що до гріхопадіння Адам і Єва були зодягнені … ходили без одягу і не соромилися. А після  гріхопадіння вони побачили, що голі і сховалися від Бога. Майже всі «сюжетні повороти» цієї біблійної історії стали крилатими словами,  відірвалися від історії  і живуть у мовах багатьох народів світу як усталені.

Едем це місце де жили перші люди створені Богом. Ця власна назва означає прекрасну землю, багату, щедру, розкішну.

О.Гончар: «Перетворите планету в смердючу клоаку чи збудуєте на ній рай земний – теж залежить від вас, самовпевнених нащадків Адама…»

Ще один образ із перших сторінок Біблії – дерево пізнання добра і зла. Адам і Єва жили в раю, не турбуючись ні про їжу, ні про одяг, ні про житло. Вони були господарями раю і жили щасливо. Вони мали доступ до всього, крім дерева пізнання добра і зла. Коли вони порушили заборону, Богові довелося вигнати їх із раю.

«В поті чола свого їстимеш свій хліб», — сказав Господь Адаму. Вислів у поті чола символізує важку працю, великі труднощі, повсякденну роботу і широко вживається як образний засіб.

Олесь Гончар: «Рано, пізно – завжди побачите їх у полі – буйвола і чоловіка, з’єднаних в живу емблему віковічної людської праці. Ось він, трудяга з трудяг, згорблений, голоногий, запнутий рушником, ось про кого справді скажеш: в поті чоладобуває свій хліб…»

Всесвітній потоп. Буття 6:11,12 «… і зіпнулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю, — і ось зіпнулась вона, кожне бо тіло зіпнуло дорогу свою на землі». Люди на стільки грішили. Що Бог сказав до Ноя Буття 6:13 «… Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі» Бог звелів Ноєві побудувати ковчег для своєї сім’ї і для тварин сорок днів і ночей не переставав іти дощ. Всі люди загинули. Окрім тих, що знаходилися в ковчезі (Ной і його сім’я). згодом потомство Ноя заселили землю. Вислів «Всесвітній потоп» інколи вживається, коли йдеться про затоплення або сильну зливу.

 

Вавилонське стовпотворінням. У стародавній Месопотамії ( сьогодні Ірак) було місто Вавилон, жителі якого після всесвітнього потопу вирішили прославити себе і без Божого благословення збудувати вежу аж до неба. Бог зупинив їхню роботу, змішавши мови будівничих і вони перестали розуміти одні одних. За задумом Божим люди повинні були розселитися по всій землі. Бог змушений був втрутитися, так як вони ослухалися Його . Вислів вавилонське стовпотворіння вживається на позначення справи, яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні.

Єгипетська неволя. У біблійній книзі Вихід розповідається про те, як євреї перебували у єгипетському рабстві і  виконували важку і виснажувальну роботу, зазнаючи при цьому приниження. Фразеологізми єгипетська робота, єгипетська неволя у переносному значенні означають тяжку підневільну працю, рабство. Ось як використовує цей вислів у своєму творі Олесь Гончар: «Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають». Бог наказав Мойсеєві вивести Свій народ  із рабства, але фараон відмовився їх відпустити. Тоді Бог наслав на Єгипет десять кар. Звідси появився інший фразеологізм єгипетські кари, який вживається для опису великих нещасть. Цей вислів використав Іван Франко в одному із своїх творів: «… поля незасіяні, мільйони голодного люду, голодний, чорний, плямистий тиф ф всі єгипетські кари мучать країну» (стаття «Лев Толстой»).

Голос волаючого в пустелі. У книзі пророка Ісаї, 40:3  написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед тобою дорогу твою приготує. Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» Ці слова були сказані про Івана Хрестителя, який готував дорогу для служіння Ісуса Христа (Мт.3:3, Мк. 1:3, Лк. 3:4). У переносному значенні цей вислів вживається як даремний заклик, залишений без уваги, без відповіді.

Вовки в овечій шкурі. Цей вираз зафіксований у Євангелії від Матвія, 7:15: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині – хижі вовки ». Вовк в овечій шкурі – це заздрісна зла, жорстока … , людина , що приховує свої хижі наміри під маскою порядності .

Закопати талант у землю. У Євангелії від Матвія, 25:14-30, знаходиться притча про чоловіка, якийсь поїхав у справах і доручив рабам оберігати його майно; одному рабу він дав п’ять талантів, другом – два, а третьому – один (талант – єврейська срібна монета). Раби, які отримали п’ять і два таланти, пустили їх у справу, а той, який отримав один талант, закопав його в землю, бо він боявся господаря. Коли повернувся їхній пан, він похвалив перших двох рабів за те, що вони використали таланти, і покарав раба, який не скористався можливістю збагатити господаря. Сьогодні цей вираз означає не лише не використання своїх фінансів, а й можливостей, здібностей, талантів, також втрату можливості догодити Богові, керівникові…

Юдин поцілунок. Цей вислів ми знаходимо в Євангеліях (Мт. 26:47-50, Мк. 14:43-46, Лк. 22:47-48). Одним із дванадцяти апостолів Ісуса Христа був Юда Іскаріот. Будучи людиною заздрісною, жадібною, він продав свого вчителя за 30 срібних монет юдейському синедріону на тайній вечері. Ісус сказав: «Один із вас зрадить Мене», — і подав Юді шматок хліба. Він дав йому змогу покаятися, але Юда не залишив думки про зраду. Тоді Ісус промовив: «Що робиш – роби скоріше». Юда і тут не передумав, він побіг привести сторожу в сад, де молився Ісус з учнями. Юда підійшов до вчителя і поцілував Його. Ісуса взяла сторожа, Його засудили до смертної кари і розіп’яли. Тоді Юду розкаявся і повернув священикам срібняки, а потім пішов і повісився. У переносному значені Юда – зрадник, лицемір, «батько» усіх зрадників на землі. Юдин поцілунок – це вчинок людини облесливої , яка ставить на перше місце власні інтереси (стати одним із міністрів у земному царстві Христа, на яке він розраховував). Цей вислів вживається до людей, які за дружбою приховують  справжню ворожість.

Крилатим став і вислів тридцять срібняків, які є символом ціни зради крилаті вислови, пов’язані з Біблійними оповідями про Юду Іскаріота,вживаються як в розмовній мові так і в художній літературі.

Наприклад, в одному з творів М. Стельмаха читаємо: «Цьому нечестивцю і 30 срібляників не обтяжать ні кишені, ні совісті…»

Пов’язано із цими Біблійними подіями є також фразеологізм  таємна вечеря. Геніальний художник епохи Ренесансу Леонардо да Вінчі (1452 – 1519) створив картину, яка має назву «Таємна вечеря» власне, це стінний розпис у трапезній монастиря Санта-Марія  делле-Граціє, виконаний у 1495 – 1497рр. на ній зображена остання вечеря Ісуса Христа зі своїми учнями, саме ця мить коли Ісус сказав слова: «Один із вас зрадить Мене». В образах апостолів, кожен з яких по-своєму реагує на слова Христа, Леонардо да Вінчі втілив різні людські характери і темпераменти драматичні задуми драматичність задуму, сил відтворення людських характерів поставили цей розпис серед найвищих досягнень світового мистецтва

Вислів таємна вечеря став крилатим і вживається на позначення таємних зібрань зустрічей людей, серед яких є не лише однодумці але й відступники.

Іти на Голгофу. У Римській імперії часто засуджених до страти розпинали на хресті. Саме так було розіп’ято Ісуса Христа на пагорбі біля Єрусалима на горі Голгофі (Мт. 27:31-38). Саме туди перевели, Ісуса Який ніс на Собі важкий хрест для власної страти. Тому вираз «іти на голгофу» означає важку справу, страждання за когось.

 

Альфа і Омега. Альфа – перша, а омега – остання буква грецького алфавіту. Значення цього вислову означає початок і кінець. В Об’явлені святого Івана Богослова, 22:13, читаємо слова Ісуса Христа: «Я Альфа і Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець»

образні вислови

Слова, народжені Біблією

У нашій сучасній лексиці є багато слів народженою Біблією, іноді ми про це навіть і не здогадуємось так наприклад слово «хам» пішло від імені одного із Ноєвих синів, яких дуже непоштиво поставився до батька чим накликав прокляття на свого сина Ханаан родоначальника Ханаану і хананеян. Сучасне слово «хамство» стало позначати поведінку людей грубих, невихованих, нахабних і жорстоких.

Згодом це слово стали використовувати письменники в своїх творах. Ось як інтерпретує це слово Іван Гарасевич у своєму вірші «В народі кожному є Хам»

В народі кожному є Хам

Захований, укритий

Що все чека, щоб плюнуть в храм

Й священне осквернити .

Й бувають бурі навесні

В історії народів.

Виходить Хам наверх в ті дні

Й хрипить до світла : годі !

І почина страшний танець –

Танець наруги й злоби.

З добра, з краси він рве вінець,

З блюзнірством світло гнобить.

Не дай, Господь, у час такий

Родитися і жити .

А нам прийшлось. О Боже, мій!

Дай світло ще узріти !

Хай Хам пройде !

Хай щезне Хам

В проваллях, звідки знявся

Дай вздріти людям знову храм,

І знову в нім прослався !

Чорна рада, с.100,   Як. 2:5

 

 

Загальними стали також біблійні імена такі як Пилат Юда Ірод. Пилатами називають людей жорстоких і лицемірних,які в найтяжчу хвилину можуть допомогти, але «умивають руки». Іроди – це надзвичайно жорстокі люди, чистіше правителі, які заради себе  можуть переступити через життя невинних. Юди – люди заздрісні, жадібні і злі, а головне  — зрадники і лицеміри. Походять ці образи від біблійних персонажів. Пилат був кесарем і мав владу врятувати Ісуса від смертної кари, але він цього не зробив і «умив руки». Ірод наказав солдатам повбивати усіх немовлят по околицях Вифлеєму, щоб вбити нового Ізраїльського царя – новонародженого Ісуса. Юда – один із дванадцятьох апостолів, який за тридцять срібняків продав Ісуса.

Куліш  Юда ти беззаконний власні імена стають загальними на всіх мовах

 

Досить поширеним у сучасній лексиці є вираз чаша терпіння чи гірка чаша. Ці слова також біблійного походження і зустрічаються у всіх Євангеліях, зокрема у Гетсиманському саду де Ісус Христос просить Бога відвернути від нього страшну чашу. У Єванглієї від Марка 14:35   перед цими словами написано: «пройшовши трохи далі Він припав до землі і почав молитись, щоб якщо можливо минула Його ця година». Тобто слово чаша можна замінити важкою годиною пов’язаною із очікуванням зради, судилища і хресної смерті.

Чаша,Єр.49  :12

Сьогодні, можливо, найпоширенішими словами серед молоді є слова «крутий або круто». Дивно. Але таке ж слово ми знаходимо у Біблії. У книзі пророка Єремія є слова: «Подивись на дорогу свою, у долині, чого ти наробила. Пустотлива верблюдко, що крутиш дороги свої? ». Подібне знаходимо у словах пророка Ісаї: «Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, — вони покрутили собі свої стежки».

Отже від виразів «крутити стежку, крутити дорогу » і пішло слово «крутий».  А «крутити стежку» означає не робити так як треба як тобі вказують як велить закон а ухилятися від чогось, зокрема від слова божого закону пророк Ісая пише (55:7) «Хай безбожник покине дорогу свою а крутій – свої задуми», отже у нас сформувався так би мовити портрет крутого. Це людина , яка ухиляється від дотримання моральних норм божих постанов і правил. А читаючи Пр. 2:13   «Бог не любить тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви…», бачимо, що крутій – це людина, якій простота.  Як що ж цей й опис тим, що крутій не слухається не лише Бога а й  дорослих, батьків, вчителів , а під простотою розуміти простоту одягу, поведінки, то одержимо опис сучасного крутія. 59:8 вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою

 

Лепта

Вислів внести свою лепту вживають тоді, коли хочуть сказати: «Хоч мій внесок у загальну справу скромний, непомітний, але в нього вкладено максимум  можливостей праці й зусиль». Цей вислів взятий із Євангелія… там розповідається повальна історія Єрусалимському храмі стояла скарбниця для пожертвування. Багачі гордовито кидали великі золоті монети, але від цього вони не біднішали, бо це був для них дріб’язок. Бідна вдова поклала у скарбницю дві останні лепти (дрібні монети у стародавній Греції). Ісус Христос похвалив бідну вдову, сказавши, що її дар більший від золотих монет багачів, бо вона дала не від надлишку а все, що мала. Образ бідної вдови з двома лептами в руці так вражав уяву читачів, що його почали використовувати, коли йшлося про чиїсь скромний, але благородний і щиросердний внесок у справу.

 

Біблія виступає не лише джерелом творення слів, її можна вважати словником наголосів. Відкривши Святе Письмо у будь якому місці бачимо наголоси  над словами, правильної вимови яких ми можемо й не знати

 

Образна мова

(Осія 12:2)

Єфрем пасе вітра й женеться за вітром із сходу. Неправду й руїну розмножує він кожного дня, умову складають з Ашшуром, олива ж несеться в Єгипет.

 

(Огій 1:6)

Багато ви сієте, та збираєте мало, їсте, та не насичуєтеся, п’єте та не напиваєтеся, зодягаєтеся та не тепло вам, а той, хто заробляє, заробляє для дірявого гаманця.

(Осія 7:8)

Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений.

(Осія 8:7)

А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.

 

(Осія 8:7)

А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть, в них не буде й колосся, а зерно не видасть муки, коли ж видасть, чужі поковтають її.

 

(Осія 12:2)

Єфрем пасе вітра й женеться за вітром із сходу. Неправду й руїну розмножує він кожного дня, умову складають з Ашшуром, олива ж несеться в Єгипет.

 

(Екклезіяст 4:4)

І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!…

(Плач Єремії 3:48)

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду…

 

(Плач Єремії 3:10)

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Метафори

(Йов 15:34,35)

… бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його…

Сіль землі

Світло для світу

 

Порівняння

(Амос 2:13)

Отож Я потисну на вас, як тисне снопами наповнений віз…

(Плач Єремії 1:1)

Як самітно сидить колись велелюдне це місто, немов удова воно стало! Могутнє посеред народів, княгиня посеред країн воно стало данницею!…

(Плач Єремії 2:3)

В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, правицю Свою відвернув Він від ворога, та й запалав проти Якова, мов той палючий огонь, що навколо жере!

 

(Плач Єремії 1:6)

І відійшла від сіонської доньки вся величність її… °ї князі стали, немов олені ті, що паші собі не знаходять, і йдуть у безсиллі перед переслідником…

(Плач Єремії 3:52)

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно…

(Єремія 9:2)

Вони напинають свого язика, немов лука свого, для неправди, міцніють вони на землі не для правди, бо від злого до злого ідуть і не знають Мене, говорить Господь!

 

 

(Єремія 49:19)

Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть?

(Єремія 49:22)

Ось підійметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцрою розгорне: і стане серце

хоробрих едомлян в той день, немов серце жони-породіллі…

(Єремія 49:23)

На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись.

(Приповісті 1:27)

Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас…

 

 

 

2. Тернистий шлях до українців.

Переклади Біблії.

Переспіви біблійних творів

Біблійне слово у творах укр.. письм.

Карпенко-карий суєта, Шевчук Предтеча

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Висновок

Вплив Біблії на розвиток української мови.

Спостереження показують,що люди, які читають Біблію логічно мислять, у них більший запас слів і краще розвинене усне та писемне мовлення. Окрім того у них ще й освячується душа і коректуються вчинки

Біблія все зробила для того, щоб наша мова збагачувалась і розцвітала.

Мартін  Лютер, перекладаючи Біблію на Німецьку мову фактично удосконалив її, синтезував і зберіг Німецьку мову

Об. 1:3 Блаженний хто читає, і ті, хто слухає та додержує написане

Не слід забувати головне призначення Біблії – джерело черпання істини для християнина.

 

 

 

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу зробити такі висновки. Традиція використання біблійних фразеологізмів та цитат із Біблії в літературних творах українських письменників бере свій початок із зародженням української літератури. Вплив біблійних книг на давньоруську літературу важко переоцінити. Із Святого Письма автори черпали як жанрові, так і стилістичні форми. Григорій Сковорода свої філософські трактатами насичує біблійними цитатами, фразеологізмами, біблійними образами. Тарас Шевченко, увібравши у свою творчість традицію використання біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії в давній українській літературі, поклав початок широкому послуговуванню цими лінгвоодиницями у творах нової української літератури,

.  У поезіях Т. Шевченко можна нарахувати 1610 уживань біблійних фразеологізмів та цитат з Біблії, 286 цих лінгвоодиниць.

яка була продовжена українськими письменниками як у ХІХ, так і в ХХ ст. Не перервана вона й у літературі початку ХХ ст.Творчість сучасних українських письменників увібрала в себе цю традицію й примножила її набутки. Зокрема є багато поетичних творів, у яких автори часто використовують не лише елементи релігійного стилю, а й послуговується релігійними жанрами, переносять їх у художню літературу, розвивають і розширюють такі релігійні жанри, як молитва, псалом, переспіви, послання. Творча біблійна фразеологія мала великий вплив на лексичний склад української мови,піднесла українську мову, зокрема стилістику, на вищий рівень; сприяла розвитку як художньої, так і публіцистичної літератури та вдосконаленню художнього й публіцистичного  стилів української мови Важливо сказати ще й те, що Т. Шевченко послуговується висловами з Біблії не лише в поезіях, які належать до церковно-релігійних жанрів, але й у віршах, які не можна віднести до цих жанрів. Т. Шевченко використовує у своїх поезіях біблійні фразеологізми, які належать до різних семантичних груп. Це фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вислови. Така різноманітність вживань різноструктурної біблійної фразеології свідчить про те, що поет особливо ретельно добирав у свої твори різноманітні за формою й змістом вислови, надаючи при цьому поетичним творам високого й урочистого звучання. Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії, використані Тарасом Шевченком у віршах, походять з різних книг Святого Письма, але особливо часто поет цитує Псалтир та Євангеліє, оскільки ці книги були й залишаються найбільш популярними серед народу. Біблійні фразеологізми та цитати з Біблії в поетичних творах Т. Г. Шевченка служать для надання мовленню урочистого, релігійного чи, часом, сатиричного звучання, тобто виступає стилістичним елементом у творенні художнього образу. Ці лінгвоодиниці різноманітні за своїм складом як за значенням, так і за походженням та семантичною приналежністю. У поетичних творах сучасних поетів біблійні фразеологізми та цитати з Біблії зазнають різних видів трансформації, що свідчить про переосмислення й художнє опрацювання авторами біблійних текстів та творчого введення висловів зі Святого Письма у свою поезію. Використання в поетичних творах такої великої кількості біблеїзмів та цитат з Біблії засвідчує глибокі розуміння митцями важливості духовності у житті людини, вміння ними доречно ввести в текст вислів зі Святого Письма для надання поезії необхідного звучання та стилістичного забарвлення, для створення художнього образу. Використання біблійних фразеологізмів і цитат з Біблії надає багатьом поетичним творам особливого мовного оформлення, впливає на вироблення індивідуально-авторського стилю поета. ХХІ ст.

 

 

 

Біблійні фразеологія й цитування надають мовленню переважно урочистого характеру

 

Література

У М Л Ш 1993, №56, Василь Шубравський

Деккерт. Віруючі і натуралісти. Берлін1980, с.206

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабич Н. Д. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2009. — 216 с.

2. Баран Г. В. Мова Шевченкової молитви//Педагогічні обрії. – Чернігів, 2005. – № 1. —С. 39 — 54. 3. Баран Г. В. Мова віршованої молитви Тараса Шевченка// Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції «Слово Т. Г. Шевченка в полікультурному середовищі». Сімферополь, 27 – 28 квітня 2006 року — С. 89 — 94. 4. Баран Г. В. «Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь…»:

Бойко Н. І. Лексичні елементи конфесійного стилю як засіб експресивності поезії Тараса Шевченка// Вісник Київського інституту «Слов’янський університет». – Київ, 2000. –Вип. 9: Філологія. – С. 55 – 60.

 

7. Бондаренко Н., Скляр М. Формовияви релігійної самосвідомості Тараса Шевченка//Українська література в загальноосвітній школі. — 2007. — № 3. — С. 31 — 36. 8.

Бурдіна Г. Вплив Біблії та конфесійного стилю на збагачення української лексики й фразеології// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 – 6 жовтня 2000 р. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 258 – 265.

11. Градовський А. «Пребезумний в серці скаже, що Бога немає…» (Вивчення циклу віршів Т.Шевченка «Давидові псалми»)// Українська література в загальноосвітній школі. –Київ, 1999. – № 2. – С. 27 – 29.

12. Гриньків К. Сакральні лексеми та вислови і трудність їх ужитку в сучасному українському мовному просторі (на прикладі поезії Є. Маланюка)// Сучасна українська богословська термінологія: Від історичних традицій до нових концепцій: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 13 — 15 травня 1998 р. — Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 1998. — С. 264 — 272.

13. Денисюк В. Роль сакральних текстів у засвоєнні біблійної фразеології// Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Збірник наукових праць/ наук. ред. Бунчук Б. І. – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. –Вип. 509 – 511: Слов’янська філологія. – 320 с. — С. 41 — 48.

14. Дзюба І. Бог, релігія, церква в житті і творчості Шевченка// Сучасність. — 2004. — № 7 — 8. — С. 52 — 68.

15. Журавльова Н. Слова та вирази, пов’язані з релігією, у мові української народної поезії// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 — 6 жовтня 2000 р. — Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. — С. 181 — 189.

16. Завадка Б. В. Серце чистеє подай: Проблеми релігії у творчості Тараса Шевченка —Львів: «ФЕНІКС Лтд.», МП «РАС», 1993 — 160 с.

17. Задорожний В. До проблеми розвитку конфесійного стилю сучасної української літературної мови// Сучасна українська богословська термінологія: Від історичних традицій до нових концепцій: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 13 – 15 травня 1998 р. –Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 1998. – С. 137 – 145.

18. Каторож Н. Стилістичне використання сакральної лексики та біблійних висловів у поезії Євгена Маланюка// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 – 6 жовтня 2000 р. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 500 – 508.

19. Клімчук Г. Функціонально-стилістичний потенціал фразеологізмів біблійного походження в публіцистиці М. Грушевського// Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Збірник наукових праць/ наук. ред. Бунчук Б. І. –Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. – Вип. 509 – 511: Слов’янська філологія. – 320 с. — С. 258 — 264.

20. Коваль А. П. Крилате слово. Довідкове видання. — Київ: Радянська школа, 1983. —222 с.

21. Коваль А. П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. – Київ: Либідь, 2001. – 312 с.

22. Коломієць Л. І. Традиційно-книжна фразеологія/ Л. І. Коломієць// Історія української мови: Лексика і фразеологія/ За ред. В. М. Русанівського. — Київ: Наукова думка, 1983. — 741 с. — С. 516 — 519.

23. Коць Т. А. Українська лінгвостилістика про конфесійний стиль української мови//Слово. Стиль. Норма. – Київ, 2002. – С. 18 – 24.

24. Кравчук А. Біблійні образи в мовній свідомості українця та поляка (На матеріалі ономастичної фразеології).// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 – 6 жовтня 2000 р. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 327 – 334.

 

26. Левченко Н. Бог у світоглядному просторі Т. Шевченка: парадокси трансформацій//Вивчаємо українську мову та літературу. – Харків: Основа, 2005. – № 5. – С. 5 – 7.

 

 

29. Марчук Л. Релігійність як стильова ознака української мови (на матеріалі поезії Ліни Костенко)// Духовна і науково-педагогічна діяльність І. Огієнка (1882 — 1972) в контексті українського національного відродження: Наукові доповіді другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (18 — 19 лютого 1997 р.): До 115-річчя від дня народження. —Кам’янець-Подільський — Київ, 1997. — С. 206 — 208.

 

31. Німчук В. В. Українська мова – священна мова// Людина і світ. – 1992. – №11/12. – С. 28 – 32; 1993. – № 1. – С. 35 – 39; № 4/5. – С. 14 – 19; № 6/7. – С. 26 – 32; № 8/9. – С. 20 – 24; № 10/12. – С. 26 – 31.

32. Огієнко І. Українська мова в церкві/ Іларіон. — Мюнхен, 1948. — 48 с.

33. Олійник М. Бути на Божій правді: Фразеологізми зі значенням “померти” у гуцульських говірках// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 –6 жовтня 2000 р. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 279 – 288.

 

 

36. Сакральний стиль// Українська лінгвостилістика ХХ – початку ХІХ ст.: система понять і бібліографічні джерела/ За ред. д-ра філол. наук, проф. С. Я. Єрмоленко. – Київ: Грамота, 2007 – С.305 – 330. 37. Сігалов П. Церковнослов’янізми в українській мові// Єдиними устами: Вісник Інституту богословської термінології та перекладів. – 2002. – № 5. – С. 33 – 55.

38. Січкар С. А. Ідіолект Тараса Шевченка і сучасні мовні норми: Автореф. дис… канд. філол. Наук: 10.02.01. — Київ, 2003. — 20 с. 39. Скаб М. В Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери: Монографія. – Чернівці: Рута, 2008. – 560 с. — С. 69.

40. Скоць А. Любов, біль, гнів поета: Тарас Шевченко. «Осія. Глава XIV. (Подражаніє)»//Дивослово. – Київ, 2004. – № 5. – С. 39 – 43. 41. Словник мови Шевченка. В 2-х томах. Т. 1. А — Н/ Ред. кол.: В. С. Ващенко та інші. —Київ: Наукова думка, 1964. — 484 с.

42. Словник мови Шевченка. В 2-х томах. Т. 2. О — Я/ Ред. кол.: В. С. Ващенко та інші. —Київ: Наукова думка, 1964. — 566 с. 43. Сулима В. І. Біблія і українська література: Навчальний посібник. — Київ: Освіта, 1998. — 400 с.

44. Тимошик Г. Типологія біблійних порівнянь: (На матеріалі перекладу Святого Письма П. Куліша та І. Пулюя)// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 –6 жовтня 2000 р. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 471 – 477.

45. Тілло О. Проблеми розвитку сучасного конфесійного стилю української мови//Науковий вісник Чернівецького університету. – Сер.: Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2001. – Вип. 117/118. – С. 81 – 85.

46. Фразеологізми біблійного походження: Короткий словник-довідник/ Укладачі: Л. П. Будівська, З. С. Сікорська. — Луганськ: Луганськ-Арт, 2007. — 76 с.

47. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Т. 8. — Київ, 1977. — С 7. 48. Шанский Н. М. Фразеология современного русского языка. – Москва, 1985 – 412 с.

49. Шевченківський словник. У двох томах. Т. 1. — Київ: Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1978. — 416 с.

50. Шевченківський словник. У двох томах. Т. 2. — Київ: Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1978. — 412 с. 51. Шевченко І. Лексикографічна система Святого Письма та автоматизована система лексичної параметризації українського перекладу тексту Біблії.// Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції, 5 — 6 жовтня 2000 р. — Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. — С. 194 52. Шевченко Л. Л. Біблія і становлення української літературної мови// Мовознавство. — 2004. — № 5 — 6. — С. 56 — 61.

53. Шерех Ю. Невіддільна спадщина (кілька слів про українські церковнослов’янізми)//Єдиними устами: Вісник Інституту богословської термінології. – Львів, 1998. – № 2. – С. 1 – 5.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена/ Переклад проф. Івана Огієнка. — Українське Біблійне товариство, 2004. — 1376 с.

2. Святе Письмо Старого і Нового Завіту мовою русько-українською/ Переклад П. О. Кулїша, І. С. Левіцького і Пулюя. — Trinitarian Bible Society Tyndale House, Dorset Road, London, SW 19 3 NN, England. — 249 c.

4. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамійськими та грецькими текстами/Переклад тексту: о. Іван Хоменко, мовна редакція: І. Костецький, В. Барка, М. Орест-Зеров. — Рим: Видавництво отців василіян «Місіонер», 2007. — 290 с.

5. Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. — Київ: Наукова думка, 1983. — 544 с.

6. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів у дванадцяти томах. Т. 1/ Редкол.: Микола Григорович Жулинський (голова) та інші. — Київ: Наукова думка, 2001 — 784 с.

7. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів у дванадцяти томах. Т. 2/Редкол.: М. Г. Жулинський (голова) та інші. — Київ: Наукова думка, 2001 — 784 с.

 

 

 

Фразеологізми, народжені Біблією. Поговірки, 3.6 out of 5 based on 11 ratings

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

« »