Гріх, грішник і благодать

Май 17 • Смаль О.А. • 738 Просмотров • Комментариев к записи Гріх, грішник і благодать нет

GD Star Rating
loading...

Ім’я Закхей означає «непорочний». Непорочний митник!?  Непорочний грішник!? Його непорочність розпочалася на дереві у смішному стані і продовжилася вдома словами: «Половину всього, що маю віддам…»

Сьогодні ми будемо роздумувати про гріх і про грішників. Чи є потреба про це говорити?

Всі згрішили і позбавлені Божої слави

Всі грішать, але одні відкрито і нахабно, а інші приховано,за кулісами.

А чи задумувалися ви над тим, як живеться великому грішникові, гріхи якого явні і видимі. Що він відчуває? Чим живе? Про що таємно мріє?

У книзі пророка Ісаї описано стан грішника:

Іс.1:4-6    О люду ти грішний! Народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, — ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, — обернулись назад! У що будете биті ще, коли неслухняні далі будете? Хвора ваша голова і все серце боляще. Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й гудзі та свіжі порази не вичавлені і не позав’язувані  і оливою не порозм’якшувані.

Цікаво, до яких таких великих грішників говорить ці слова Ісая? У попередніх віршах ми читаємо:

Іс.1:2,3   Говорить Господь: синів собі я виховав й викохав, а вони зняли бунт проти Мене. Віл знає свого власника, а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене.

Тобто грішники – «народ тяжкої провини, сини-шкідники» із такими симптомами, як рани, гудзі, порази, хвора голова, – це Божий народ.

У чому полягає гріх цього народу? Відповідь у 4-6 віршах:

Ви покинули Господа.!!!  Ви Святого Ізраїлевого понехтували!!!  Обернулися назад!?!

Як сьогодні ці слова стосуються нас? Якщо ми є духовним Ізраїлем, чи говорять ці слова конкретно до нас, чи вони втратили свою актуальність? На який гріх вказав би нам сьогодні пророк Ісая?

Ситуації:

Дівчина прийшла до церкви у спідниці вище колін, з шокуючим розрізом, у блузці, яка просвітлюється, так що видно всі її форми; декольте на всю грудну клітку; в облягаю чому платті. Це гріх чи ні? Чи помічають це брати? На кого їхні  очі більше дивляться: на модницю чи на того, хто стоїть за кафедрою?

Один брат сказав: «Мене ніщо не може спокусити, але коли переді мною йде екстремально одягнена жінка, я змушений опускати очі – від сорому за неї і від спокуси.

Е.Уайт, Наставлення дітям, с. 413 : «Ми судимо про характер людини за стилем одягу. Скромні, благочестиві дівчата будуть одягатися скромно. Тонкий смак, розвинений розум можна помітити у виборі простого одягу. Ті, хто одягається просто і скромно, володіють такими ж манерами (простими і скромними). Наскільки зачаровує, наскільки приваблює простота в одязі; її можна зрівняти з польовими квітами».

Екстремальний одяг у церкві – це гріх? Ні. Це наслідок гріха. Гріх стався раніше.

Пророк Ісая вказує на гріх: «Ви покинули Господа!»

А все інше: хвора голова, боляще серце, рани, гудзі, порази, тобто зовнішні прояви,– це наслідки.

Молодий адвентист слухає рок-музику, дівчина ходить на дискотеку, поважний адвентист п’є каву, адвентистка із досвідом розпускає плітки. Вони грішать? Ні,  — це наслідки гріха.

Християнка одягає довгу спідницю, блузку, яка не просвітлюється, пристойний одяг – вона праведна? Не можемо по зовнішності судити про її праведність. Вона може бути вихованою, культурною…,  але потрібно подивитися, яка мотивація щодо вибору одягу у пристойно одягненої християнки. Якщо її мотиви — не зганьбити, не образити Господа, не зневажити дім, де перебуває Господь, не поставити себе вище Бога (вся увага на неї…) – то це похвально.

Декого із нас, коли прийде Христос, може очікувати наступний діалог:

Де твої сусіди, які сиділи поряд з тобою в церкві?

Ти знаєш, Ісусе, я щосуботи відвідував богослужіння.

Чому тут біля тебе порожні місця, де колись сиділи брати і сестри?

Я не пив, не курив, не ходив на дискотеки…

Де мої діти, яких Я колись привів у Дім молитви?

Я завжди одягалася пристойно, як личить християнці.

Де ті, з ким Я раніше тут зустрічався

Я не їв нечистої їжі, не дивився телевізор, повертав десятину…

Але Ісус буде запитувати:

Де Мої діти?

Та вони ж грішники, Господи!

Я прийшов спасти грішників!

Ось як Ісус ставиться до грішників. Він прийшов, щоб їх спасти. І спасав. Один із таких спасенних грішників – Закхей. Ім’я його означає непорочний. Як і кожна єврейська  мати, його мати надіялася, що він стане визволителем Ізраїлю. Ким він став? Не просто митарем, а начальником над митарями. Саме слово «митник» було неприємне для юдеїв. А начальник митників – це сукупність скупості, жорстокості, зради, гріха. Тепер він не хотів би так називатися. Його ім’я стало насмішкою. «Непорочний митник!?!Непорочний грішник!?!».

Коли Ісус підняв очі туди, де сидів на гілках дерева цей «непорочний грішник», і так ніжно і ласкаво вимовив його ім’я, у бідного грішника появилася впевненість, що він відповідає  своєму імені. Його непорочність  (досконалість, праведність) розпочалася тут, на дереві, в такому смішному, навіть непристойному стані і продовжилася вдома: «Половину всього, що маю, віддам бідним, а кого скривдив,поверну вчетверо.»  Один погляд,  декілька слів, і грішник змінив своє життя і став тим, ким хотів його бачити Бог.

А якою була перша церква Христа? Вона складалася із 12 чоловік, найближчих людей. Один із них був, як написано, диявол. Другий – невіруючий Хома. Третій відрікся три рази з клятвою від свого Учителя: я не Його учень. Ще двоє  — сини грома, тобто бунтівники, розбишаки. Це майже половина. Інші були не кращі. Їх найбільше цікавило своє Я, щоб посадити його біля трону, а пізніше, можливо, і на трон  (за прикладом сатани).

Оце церква!!! Чи знав Ісус, які вони і що собою являють? Чи не міг поміняти своїх учнів, поставити кращих, гідних покликання? Міг. Але він їх любив і тому не зробив цього. Лише Юда не піддався його любові.

Ісус знав, яка боротьба проходить у душах Його учнів, як бореться за них сатана. Тому Він сказав Петрові, коли той тричі відрікся від Нього: «Симоне, Симоне, ось сатана тричі жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. Я ж молився за тебе, щоб не зменшилася віра твоя».

Симоне, Петре, — говорить Господь,- я знаю тебе навіть краще, ніж ти знаєш себе сам. Але я розумію тебе. Це сатана так тебе спокушає. А я люблю тебе і приймаю таким, яким ти є. І від тієї любові і довіри Петро став одним із авторів Біблії, одним із керівників ранньої церкви, одним із мучеників за Христа.

Реальна повчальна історія

Пастор відвідав громаду, у якій  колись служив, і не зустрів там одну сім’ю, над наверненням якої він колись трудився.  Він знав, що ті люди ослабли у вірі, вони виключені із церковного членства і дуже ображені. Коли пастор прийшов у їхній дім. Вони були вражені і приємно здивовані. Господар дому іі пастор обнялися і довго-довго та мовчки стояли. Потім пастор запропонував їм піти на служіння, але чоловік сказав: «Ми не можемо, нас дуже образили, ми не можемо простити». Пастор сказав: «Я вас розумію. Я пережив щось подібне, були люди в церкві, на яких я не міг і не хотів дивитися, але я йшов до церкви, сідав на своє місце і слухав, що мені говорив Бог. З часом все пройшло». Господарі дому сказали: «Ніхто з нами так не говорив, нас звинувачували, принижували, але не говорили просто по-людськи».

Не наша справа судити про те, хто і наскільки винен. Наша справа допомогти душам, які заблудили, збилися з дороги, повернутися до свого Небесного Батька.

Ісус не бажає, щоб Його послідовники осуджували інших грішників. Він не хоче також, щоб ми підтримували гріхи грішника. Це дві крайні позиції, і вони не є правильною дорогою. Дорога між ними. Дорога – Ісус. Він стає між грішником і Богом і  говорить: «Я не осуджую тебе. Іди і більше не гріши».

Спасаючи грішників, Ісус розставляє на дорозі віхи. На одній стороні дороги Він поставив віху з надписом: «Я не осуджую тебе», а на другій: «Іди і більше не гріши!» І коли ми ходимо дорогою, яка називається «Ісус», тоді сатана не має сили над нами.

Бувають « святі і праведні» християни, які приходять  до грішника і розказують  йому все, що про нього думають, або що, на їхню думку, думає про нього Бог. Виконавши свою так звану місію, вони очікують на позитивний результат: «Я йому все сказав. Я заставив його задуматися!» Що нового почув грішник? Що він грішник? Сатана нагадує йому про це щодня. Грішник ситий голою правдою про себе. Грішнику потрібна надія.

Ів.3:17    …не послав Бог Сина свого, щоб судити світ, але щоб спасти…

Грішник – це як в’язень. Він хоче вибратися з тюрми. Йому не допоможе ні осуд, ні звинувачення. Йому потрібний ключ, надія.

Ісус сказав, що Він прийшов відкрити двері тюрми і випустити в’язнів на волю.

Іс.61:1    …Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням – відчинити в’язницю.

Ісус не осуджує тих, хто кається, не звинувачує зламаних серцем. Він просто відпусках в’язнів на волю.

Молода вчителька працювала в початковій школі. Вона вирішила залишити роботу, тому що діти, особливо хлопці, були неслухняними. Найбільших прикрощів завдавав один хлопчик, який був їхнім ватажком. Зневірена і засмучена вчителька поверталася додому. Вона не зразу помітила, що цей важкий підліток іде поруч з нею. Хлопчик запитав: «Якби ви були на моєму місці. Ким бив и хотіли стати?» вчителька ніколи не думала,що такий бешкетник, може задумуватися над такими важливими запитаннями і мати такі серйозні думки.

— А ти ким хочеш бути? — запитала вчителька.

— Я хочу стати лікарем. Як ви думаєте,чи зможу я стати лікарем? – запитав учень.

— Це прекрасно лікувати людей,- розгублено відповіла вчителька.

— А я зможу стати лікарем? — допитувався хлопець.

— Так. Я вірю,що ти зможеш, — впевнено сказала вчителька.

— Я буду старатися, буду все робити, щоб стати лікарем, — запевнив хлопець.

Учителька не пішла з роботи. Вона повернулася у школу, і тепер у неї була мета: допомогти бешкетникові стати лікарем. Він прекрасно закінчив початкову школу, потім середню, поступив в медінститут. Коли йому вручили диплом. Він спустився із сцени вниз, підійшов до своєї учительки, яка сиділа у першому ряду, і голосно  сказав: «Я всім зобов’язаний тільки вам. Тільки ваша віра в мене допомогла мені досягнути цього.

1Ів.5:4    А оце перемога , що світ перемогла, — віра наша.

Це та віра, яка надихала навіть Ісуса. Вірою Ісус бачив нагороду за свої страждання – спасіння багатьох грішників.

Коли Ісус прийде знову, він спасе тих, які мають віру Ісуса. Їх релігія була основана на вірі. Їх молитви грунтувалися на вірі, їх життя було осяяне вірою. Вони жили живою вірою. І вони прагнули вірити ближнім. Така віра давала можливість діяти Божій благодаті серед грішників.  І це та віра, яка народжувала надію в серцях грішників.

Господь Ісус здійснює чудеса з людськими серцями, виливаючи на них свою благодать і милість. Він здійснює таке дивне перетворення в людині. Що сатани незважаючи на свій вишуканий обман, зупиняється перед бувшим грішником, як перед неприступною фортецею.

Трохи уяви:

Перед сатаною  грішник. Він слабкий і немічний, к тростинка яку хитає сильний вітер. Сатана може зробити з ним що завгодно. Але коли між ними стоїть Ісус, сатана вже дивиться на нього через благодать Христа і бачить його як неприступну фортецю. Для сатани і його ангелів це незрозуміло: « Як це сталося, що ми не можемо звернути його з дороги. Він же був з нами».

Бог знає, як робити такі чудові переміни. Вони відбуваються під впливом тихої дії Святого Духа, через Божу благодать.

Ангели Божі з радістю і з захопленням спостерігають за тими, які колись були синами гніву, іграшками в руках сатани, а тепер готові співпрацювати з небом у спасінні людства і характери їх уподібнилися до характеру Христа.

Один проповідник пішов провідати людей, які жили далеко в лісі. Коли він повертався додому, стало вечоріти. Хтось із поселенців дав йому факел із смолистої сосни, щоб він міг освітлювати собі дорогу. Проповідник вперше зустрівся з таким методом освітлення і сказав:

— Він скоро згорить.

— Він освітить вам шлях додому.

— Але вітер може погасити його.

— А якщо піде дощ ?– хвилювався проповідник.

— Він освітить вам дорогу додому, — прозвучала та ж відповідь.

Віра – це світло. Віра освітлює нам шлях до неба. Тому,  якщо ми раніше осуджували чи звинувачували грішника, давайте тепер будемо дарувати йому надію на Божу благодать. Одна філософія виражає сумнів, інша – віру. Перша терпить поразку, друга – отримує успіх.

Ми, християни, теж можемо мати успіх, спасаючи грішників, що гинуть, повертаючи їх в дім Отця, проявляючи до них любов і даруючи надію.

Смаль О. А.

Гріх, грішник і благодать, 5.0 out of 5 based on 1 rating

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

« »