Марія Магдалина

Июл 5 • Женщины в Библии • 697 Просмотров • Комментарии к записи Марія Магдалина отключены

GD Star Rating
loading...

Марія Магдалина

Тисячоліттями поети і художники були натхненні чином цієї жінки. Скільки про неї написано, як часто проповідують про неї в церквах! А які прекрасні картини створені! «З’явлення  Христа Марії Магдалині» А. Іванова, «Зняття з хреста» П. Рубенса і багато інших.Марія Магдалина

Ще раз перечитавши тексти чотирьох Євангелій і уважно вивчивши їх, постараємося витягти те дорогоцінне, що корисно для нас, жінок, що вступили в XXI століття.

Перший раз ми зустрічаємо її ім’я в Євангелії від Луки 8:1-3. Тут описується ходіння Ісуса містами та селами, в яких Він проповідує і благовістить Царство Боже. З Ним пішли й деякі жінки. Лікар за професією, Лука акцентує увагу спочатку на тому, що Ісус зцілив їх від хвороб і вигнав злих духів, і лише потім називає їхні імена. Першим у цьому списку стоїть Марія Магдалина. Згадуючи про неї, Лука підкреслює, що з неї вийшли сім бісів. Магдалиною вона названа за назвою міста Магдала, в якому жила. Місто знаходиться на західному березі Галілейського моря, в п’яти кілометрах від Капернаума.

Після дива насичення чотирьох тисяч осіб, відпустивши народ, Ісус «увійшов до човна, і прибув до землі Магдалинської» (Мф. 15:39). Вперше Він відвідав це місто або бував вже там раніше, ми не знаємо. Одне тільки відомо: коли Він був там, Він зцілив Марію від семи злих духів. До зцілення її життя було жахливим! У ті часи одержимі жили далеко від міста  в печерах серед скель. Їх спотворені обличчя, дикі погляди і страшні вигуки лякали перехожих. Ці люди були створені Богом, але мучені сатаною. Вони терпіли сильні муки від злих духів, духи затьмарили їм розум і мучили їх до того, що одержимі, випускаючи піну, падали на землю (Лк. 4: 35, 8:27, 9:39). У біблійному словнику Е. Нюстрема на стор 39 сказано: «Біснуватість не була звичайною хворобою, це ясно видно з різних подробиць євангельських оповідей, в яких показано відмінність між біснуватими та хворими тілом (Мф. 4:24, Мк. 1:32, Лк 6:18) ».

Однією з таких біснуватих була Марія! Згадаймо для порівняння історію дочки однієї хананеянки (Мк. 7:25), яка була одержима нечистим духом (в румунському перекладі: одержима одним нечистим духом). А з Марії Ісус вигнав сім нечистих духів!

Коли сім бісів залишили Марію Магдалину, підкоряючись владному слову Ісуса Христа, життя її придбала зовсім інший напрямок. З цієї хвилини, щаслива, з серцем, сповненим вдячності, вона не мислить життя без Нього! Він витягнув її з темряви до світла, з влади сатани до Бога! І тепер вона невідступно слідує за Ним і служить Йому всім своїм маєтком. Слово «маєток» можна зрозуміти як велике багатство, а в румунському перекладі це звучить так: «… вони служили Йому всім, що мала …». Марія Магдалина присвятила себе Господу повністю, і все, що вона мала, належало Йому! I

Далі ім’я Марії Магдалини зустрічається в Євангелії від Матвія: «…Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували. Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих…(Мф. 27:55) ). Я не сумніваюся, що, слідуючи за Христом, вона бачила, як Його бичували, як Він йшов на Голгофу, падаючи під вагою хреста. Можливо, вона була в тому натовпі єрусалимських жінок, які плакали та голосили за Ним (Лк. 23:27-28, 55). Однак точно нам відомо, що вона була на Голгофі і біля гробу Господнього, де лежало Його тіло.

Можна лише уявити собі, як розривалося її серце від болю! Той, Хто звільнив її від злих духів, Хто зціляв сліпих, кульгавих, прокажених, тепер помер ганебною смертю на хресті! Події цього страшного дня: землетрус, тьма, Його передсмертні слова терзали її серце. Вона шукала пояснення всьому цьому. Але лише гостра біль пронизував її змучене серце, лише одна думка, одне розуміння не полишали її: Він помер! І лише остання можливість залишилася у неї, щоб послужити Йому, намастивши пахощами Його мертве тіло!

Але наставала субота, за законом це був день відпочину, а душа рвалася до Його труни! І в перший же день тижня, вранці, коли ще темно було, коли все місто спить, вона біжить до гробу (Ін. 20:1). Її не лякають жорстокі римські воїни, які стоять на варті біля гробу. Вона поспішає віддати свій останній борг улюбленому Вчителю!

Зійшла зоря, і що ж вона побачила?! Камінь відвалений, і гріб порожній … Схвильована Марія біжить до Симона Петра, та до другого учня, якого любив Ісус. Ось що говорить вона їм: «…Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!…» (Ін. 20:2). Ймовірно, вона сподівалася, що чоловіки швидше знайдуть Його тіло.

Учні повернулися назад до себе, а Марія залишилася стояти біля порожнього гробу, ридаючи. Коли вона зважилася заглянути всередину, то побачила «І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло… І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали…»(Ін. 20:11-13). За свою віддану любов Марія Магдалина була удостоєна зустрічі з ангелами.

Однак вона і не припускає, що бачить ангелів! Це можна зрозуміти з того, що вона анітрохи не здивувалася і не злякалася, побачивши їх. Горе її було настільки велике, що вона не зрозуміла, що перед нею не люди, хоча вони сиділи в блискучих одежах і велика радість сяяла на їх лицях. Їм незрозумілий плач Марії, тому вони запитують: «Чого плачеш ти, жінко?

А вона? Вона переконана, що тіло вкрадено, і інших думок не допускає! Озирнувшись у пошуках того, хто міг би допомогти їй відшукати тіло, вона раптом побачила  Ісуса, але і Його вона не впізнала! Сльози заважали їй розгледіти обличчя Господа. І тоді Ісус, бачачи, що вона все ще не впізнає Його, запитує: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?»… Вона, все ще не розгледівши Його, думає, що з нею говорить садівник, втретє запитує: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!»(Ін. 20:15).

Яка ж велика сила самонавіювання! Ні ангели, ні Ісус, що розмовляв з нею, не переконали її в тому, що тіло не винесене! Вона вважає, що всі знають, де тіло її Вчителі, особливо садівник, сторож саду. У надзвичайній скорботи і безмірної любові до свого Господа, вона сподівається забрати і понести Його тіло своїми силами! Спаситель, бачачи її скорботу, відкриває їй Себе. Він кличе її на ім’я: «Марія!». Вона, упізнавши голос Господа, в трепеті падає до Його ніг. Це Він! О, вона добре пам’ятає Його голос, яким були вигнані з неї сім бісів. У цю хвилину голос Вчителя був ніжним, проникаючим в саму глибину душі. Від повноти щастя вона не могла говорити, лише видихнула одне слово: «Раббуні!». Так, як називала Його завжди — Учитель! (Ін. 20:16).

Впізнавши свого коханого Вчителя, вона хотіла припасти до Його ніг, міцно обійняти їх, щоб ніхто не зміг більше розлучити її з Господом. Але Христос дає їй доручення: «Іди до братів і скажи їм …». І Марія з готовністю поспішає сповістити учням, що бачила Господа і що Він сказав їй (Ін. 20:17-18).

Світло Божественного Сонця осяяло її любляче серце, і вона виконала доручення Ісуса з великою радістю. Радість цю неможливо описати — її треба пережити! Радість ця виражалася не в оплесках, не в підстрибуванні чи в нестримному танці, — вона виходила з глибини душі Марії та м’яким світлом розливається навколо, зігріваючи кожного. Це була радість, що зійшла з небес, від Самого Господа, радість від Його перемоги і воскресіння! Радість, дарована першій благовісниці, яка від Самого Ісуса отримала доручення розповісти сумуючим та ридаючим учням про Його Воскресіння з мертвих! (Мк. 16:10). І вона в точності виконала дане Господом доручення!

Євангелист Матвій, ​​описуючи ранок Воскресіння, зазначає, що всі жінки, що слідували за Ісусом, рано вранці на світанку були біля гробу, і, отримавши доручення від ангелів, відразу побігли сповістити учням Його (Мф. 28:8).

«Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!»(Мт. 28:9-10). Перед ними стояв Учитель — живий, воскреслий! Так само, як ангелів, Він посилає жінок до учнів.

Марія Магдалина і всі жінки, які бачили в той ранок Ісуса воскреслим, по суті, є першими вісницями Воскресіння Христового! Вони особисто від Нього отримали доручення розказати світу Добру Звістку! Таким чином, справдилися слова з 67-го псалма Давида, який називають «Переможною піснею Господу Богу»: «Господь дасть слово: провісниць велика многота» (Пс. 68:12) (в румунському перекладі: «Господь говорить, і жінок, які несуть добру звістку, буде велике воїнство! «).

Чи можна порахувати те велике воїнство жінок, які несуть тим, що гинуть Добру Новину?! Жінки проголошували і проголошують Воскресіння Христове по всій землі, в усі часи, аж до цього дня! Скільки прекрасних історій написано про тих, хто, не шкодуючи себе, йшли в далекі країни, в холодні або спекотні місця, несучи людям світло Євангелія! Вклонімося і подякуємо нашому Небесному Отцю за те, що на прикладі Марії Магдалини Він показав нам Свою любов, надав велике увагу і довіру жінці!

Будь милостивий до нас, Господи, допоможи, щоб наші сльози не закривали нам Тебе! Щоб ніякі наші наміри, самонавіювання і страхи не змусили нас страждати в пошуках Тебе, тоді як Ти завжди поруч і знаєш ім’я кожного!

 

Подготовила: Олена Немержитська

Також цікаво:

«Деякі історичні дані про поклоніння Богородиці»

«Культ Діви Марії»

Марія Магдалина, 5.0 out of 5 based on 1 rating

Духовный-маяк группа ВКДорогие друзья! Если Вы хотите принять участие в распространении Благой Вести о скором пришествии нашего Господа. Просим рассказать о нашем сайте Вашим друзьям с помощью кнопок соцсетей. Благодарим Вас!

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Комментарии закрыты.

« »